Олекса Стороженко — Скарб (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Оповідання.

Час створення. 1870 рік.

Автор. Олекса Стороженко (1806-1874) – український письменник.

Тема. Зображення життя Павлуся – байдужого та самозакоханого ледаря.

Ідея. Утвердження думки про те, що щастя для кожного має різне значення; засудження людської заздрості.

Проблеми. Справжнє щастя; лінь і працелюбність; виховання дитини; дотримання слова; взаємовідносини батьків і дітей.

Композиція і сюжет твору

В оповіданні "Скарб" зображено заможну сім'ю, у якій народжується син Павлусь. Мати оточила його такою великою опікою, що не дозволяла працювати, виконувала усі забаганки сина, не пускала погуляти з дітьми, щоб він не захворів. Згодом, коли Павлусь підріс, мати не пускала його на вечорниці, щоб там сина не образили. Усе життя хлопця полягало в тому, щоб добре їсти, спати і сидіти вдома. Та одного разу Павлусь захотів меду і мати, шукаючи мед вночі, застудилася і померла. Скоро після цього помирає і батько Павлуся. Та життя хлопця не змінюється, адже його беруть під своє крило колишні їхні наймит і наймичка, які стали власниками усього майна. Покійна мати просила наймита і наймичку перед своєю смертю опікуватися Павлусем, тому хлопець продовжує жити ситим і спокійним життям. Наймичка годує його, кладе спати, доглядає, наймит навіть набиває для Павлуся люльку, яку хлопцеві ліньки покласти в рот. У селі всі вважали Павлуся щасливим, адже в нього було багато грошей завдяки старанням батьків, а потім – наймита і наймички. Якось парубки з села на Зелені свята вирішили шукати скарб і для того, щоб їм пощастило, покликали Павлуся. Та ледащо навіть і думати про таке не хотів, тому відмовився і знов ліг спати. Коли ж хлопці знаходять дохлого хорта і, щоб помститися, вирішують кинути його у вікно Павлуся, хорт перетворюється на дукати. І знову Павлусеві пощастило – гроші самі прийшли до нього, бо: "Отакий-то був щасливий наш Павлусь! Сказано: як кому бог дасть щастя, то не треба йому й рідної матері, не треба і скарбу шукати: сам скарб його знайде.". Оповідач повідомляє, що в майбутньому Павлусь одружується з хорошою дівчиною, у нього народжуються покірні і слухняні діти, працьовиті, тобто зовсім не схожі на нього.

Здавалось би, Павлусь щасливий, та у фіналі твору оповідач ставить питання: "Що таке на світі щастя?". Можливо, хтось вважає Павлуся щасливим, але оповідач так не вважає. Він говорить, що "…той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує бога за те, що він йому послав,— той, кого Господь благословив на добрі діла, що розкинулись вони по світу, як розрослась пшениця на добре виораній ниві. Нагодує вона і пахаря, і його сусідів, попаде од неї скибка і старцеві в торбу. Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна".

Експозиція. У заможного подружжя народжується син Павлусь, яким надмірно опікується мати.

Зав'язка. Смерть батьків Павлуся.

Розвиток дії. Павлусь живе з наймитом і наймичкою, веде ледарське життя, лиже спить і їсть. Якось парубки з села йдуть шукати скарб і кличуть Павлуся, бо вважали, що він принесе їм удачу. Павлусь відмовляється.

Кульмінація. Парубки знаходять лише дохлого хорта і вирішують кинути його у вікно Павлуся. Хорт перетворюється на гроші, парубки хочуть забрати їх, але Павлусь, наймит і наймичка забираються собі.

Розв'язка. Роздуми автора про смисл життя, про щасливу людську долю.