Олександр Довженко — Ніч перед боєм (характеристика та аналіз героїв твору)

Дід Платон Півторак і Савка. Героїзм цих двох старих друзів – непоказний, справжній. Вони самі й не вважають себе героями, хоча щомиті ризикують життям, день і ніч ганяючи човни з солдатами через Десну. Їх хвилює доля рідної землі, якою крокують фашисти, долі тисяч людей, заскочених зненацька страшним молохом війни. Але письменник не розкриває нам ці переживання через моралізаторські настанови. Це прочитується у глибинному, багатошаровому підтексті твору. Натомість Довженко підкреслює скромність, іронічність, з якою старі рибалки ставляться до своїх вчинків, а оповідь щедро приправляє гумором. Безмежною авторською любов'ю до своїх героїв немовби просякнутий кожен рядок.

Ліричний, пронизаний щирим теплом портрет діда Савки: "Савка вийшов зі своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров'ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак…"

Довженко підкреслює у своїх героях національні риси характеру: статечність, розважливість, житейську мудрість, що виявляється в найскрутніших ситуаціях. Якась зовнішня безжурність та незворушність немовби підкреслюють особливо яскраво мужність цих людей, їх зневагу до смерті в ім'я святої справи, якою вони вважають боротьбу з ворогом. Натомість втомлені, знервовані, іноді розгублені молоді бійці заспокоювались, дивлячись на впевненість та врівноваженість мудрих старих рибалок.

Найважливіші думки висловлює дід Платон, звертаючись до солдатів, закликаючи їх мати "кріпку ненависть до ворога", "презирство до смерті". "Перемагають горді" – такий секрет народної мудрості від діда Платона.

Діди Савка і Платон – уособлення мудрості, нескореності народу, його досвіду, героїчної історії.

Іван Дробот. Онук діда Савки, молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем.

Петро Колодуб. Герой Радянського Союзу, знаменитий командир, "пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч на вид такий і маленькі, і не дуже неначебто й здорові", "Капітан Колодуб підібгав під себе ноги – це була його улюблена поза з пастушого дитинства – і, спершись руками на коліна, подивився на присутніх", "Я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка".

Борис Троянда і Сокіл. Бійці, що переправлялися через Десну разом з іншими.

Овчаренко. Один з наймолодших бійців, що вперше йде в бій.