Ярослав Стельмах — Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера (характеристика та аналіз героїв твору)

Сергій Стеценко. Шестикласник, від імені якого ведеться розповідь у повісті. Разом з другом Митьком мріяв поїхати у село до його бабусі на літні канікули. Зі слів діда Трохима дізнаємося, що Сергій опецькуватий (невисокий, але товстий) і має темне волосся. У хлопця більш запальний характер, ніж у Митька. Сергій частіше поривається до бійки, але друг зупиняє його. І Сергій, і Митько не зовсім люблять вчитися, та коли для них це цікаво і важливо, читають книги навіть влітку. Сергій добрий та веселий хлопець, любить пригоди та таємниці. Потрапивши до села, розділяє захоплення свого друга свіжим повітрям, дивовижними краєвидами та майже повною відсутністю контролю зі сторони батьків: "Кликало нас до себе привільне і незалежне життя". Сергій розсудливий та трохи іронічний. Він часто жартує над вигадками свого друга. "Несерйозна ти людина," – каже про нього Митько. Хлопець розділяє мрії друга про надзвичайне наукове відкриття та світову славу. "Ото переполох зчиниться! Всі повмирають од заздрощів. Це не якісь там метелики…". Саме Сергій пропонує назвати невідому тварину Митькозавром на честь свого друга, визнавши його лідером.

Дмитро Омельчук. Сергіїв однокласник і найкращий друг, на вигляд русявий і худий. Митько – балакучий, запальний, веселий мрійник, який прагне незвичайного. Він у всьому знаходить щось цікаве, вигадує різноманітні пригоди. Митько дуже наполегливий, тому довго вмовляє батьків Сергія, щоб вони дозволили їм поїхати до села. Хлопець інколи прогулює уроки, часом хитрує (видає за свій гербарій свого брата, забирає задля засідки курку у своєї бабусі, обманює діда Трохима). У Дмитра розвинена уява. Протягом всієї історії він фантазує то про доісторичних монстрів, то про веселі "вільні" канікули, то про світову славу відкривачів. Він справжній лідер, Сергій говорить про нього: "…голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна.".

Василь Трош. 14-річний хлопець, який теж приїхав у Юрківку до бабусі на літні канікули. Захоплюється їздою на велосипеді і представляється Митькові й Сергію як "майстер велосипедного спорту міжнародного класу у майбутньому". Він з самого початку веде себе зухвало та зверхньо, дражнить хлопців та вихваляється. "Неприємний суб'єкт", — каже про нього Митько. Василь розповів хлопцям про таємничу істоту в озері та подарував шматок бурштину з застиглою у ньому комахою. Спочатку хлопці змінили свою думку щодо нього, але потім з'ясувалося, що Василь просто хотів їх налякати. Він вигадав історію, залишав сліди та, навіть, зробив костюм чудовиська, у якому плавав і мало не втонув. Митько й Сергій врятували йому життя. Василь продовжував вихвалятись та насміхатись, але так і не зрозумів нічого.

Митькова бабуся Демидівна. "Старенька, огрядненька жінка із цебром у руці", дуже добре ставилася до хлопців, смачно годувала, дозволяла йти у ліс, на озеро, навіть ночувати у курені.

Дядько Гнат. "розчервонілий вусатий здоровань", який грав на тромбоні. Позаминулого року дядько Гнат грав на мандоліні. Тоді було тихо і приємно. Гнат Діденко, по-вуличному Фа-Дієз, закінчивши вісім класів, став завідуючим клубом. У спадок від попередника йому дісталися інструменти малого духового оркестру. От він і взявся відроджувати музичну культуру села, прагнучи створити справжній оркестр і навчитися грати самому. Давно вже в селі існував досить пристойний оркестр, вже й Фа-Дієз став одруженим і вусатим дядьком, а так і шукав саме свій інструмент. Останнім часом з'явилася надія, що ним стане тромбон.

Дід Трохим Гнатович. Найближчий сусід Митькової бабусі, "дідок у темних смугастих штанях, вправлених у запилені чоботи, в синьому бувалому в бувальцях піджаку й кашкеті. Дід Трохим спершу прийняв Сергія за Митька і дивувався, чому він такий опецькуватий, а волосся потемніло. Бабуся пояснила, що це Сергій – друг Митька. Дід Трохим виявився тим, хто потрапив у яму, яку хлопці викопали для чудовиська. Та старенький був хитрим і розумним, він не сварився, але змусив Митька й Сергія закопати яму і принести додому курку і лопату.

Дмитрівна. Бабуся Василя Троша. Якось зранку вона прийшла до Митькової бабусі і хвалилася, що її Василь вже давно прокинувся і поїхав кудись велосипедом.