Олександр Довженко — Україна в огні (аналіз твору)

Жанр. Кіноповість.

Час створення. 1942-1943 рр.

Тема. Зображення гіркоти поразок і відступу та нечуваного героїзму українського народу в боротьбі з фашизмом, розвінчування сталінської концепції класової боротьби, критика методів псевдоінтернаціонального виховання нашої молоді, зображення страшних наслідків незнання рідної історії й відсутності національної гідності.

Ідея. За словами самого автора, – незламність сили і непохитність духу нашого народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом

Проблеми. Людина на війні і в тилу; героїзм і боягузтво; патріотизм і зрада; доля жінки під час війни; виховання молоді; відсутність історичної пам'яті; цінність загальнолюдських ідеалів.

Композиція і сюжет твору

Ведучи мову про специфіку сюжету й композиції "України в огні", митець наголошував, що в його творі видно "сліди битви сценариста з письменником". Довженко-письменник прагнув висловитись повніше й яскравіше, що обумовило введення в кіноповість вставних оповідань, епізодів, спогадів, аналітичних роздумів і ліричних відступів. При цьому життєві колізії дійових осіб твору, як це властиво для кіносценаріїв, нерідко змінювалися з калейдоскопічною швидкістю. Багатопроблемність твору визначила його структуру (кіноповість складається з п'ятдесяти окремих епізодів-картин), а наявність кількох сюжетних ліній, які нерідко обриваються після одного-двох епізодів (наприклад, лінії Мотрі Левчихи, Лиманчука, Сіроштана, Демида Бесараба, Григорія Заброди), тільки увиразнює основну сюжетну лінію роду Запорожців, яка є стрижнем усього твору. Є в кіноповісті також другорядні сюжетні лінії – лірична лінія Олесі та Василя; Христі Хутірної; Ернста й Людвіга Краузів.

Епічна стихія кіноповісті вдало доповнюється елементами драми (діалогами), народною піснею та позасюжетними компонентами: портретами, пейзажами, батальними картинами, авторськими коментарями й ліричними відступами. Гострі діалоги надають епізодам напруженості, сприяють глибшому розкриттю ідеї твору. Характерне обрамлення твору: повість починається заспівом, що свідчить про налаштованість автора на народнопоетичну стихію. Яскраві епітети, порівняння, метафори допомагають читачам краще відчути високу поетичність твору і його героїв. За художнім розмахом "Україну в огні" можна віднести до жанру народно-героїчної епопеї.

Експозиція. Святкування 55-річчя матері Тетяни. Це ідилічна картина, коли в садку біля рідної хати зібралися чотири покоління великого роду Запорожців: Лаврін – голова колгоспу, мати Тетяна, сини Роман (лейтенант прикордонних військ), Іван (воїн, артилерист з прикордону), Савка (чорноморець), Григорій (агроном), Трохим (щасливий батько 5 дітей), донька Олеся, дід Демид (чорноморець). Зачин повісті звучить одночасно як українська народна дума і лірична пісня. Схвильовано звучать повчальні слова матері: "Пошли нам, Боже, щасливу долю та сили в руки, щоб виповнити свій довг перед миром, щоб возвеличити трудами красну землю нашу українську, аби цвіла вона багатством і згодою, а вам, мої діточки, і тобі, доню, і вам, синочки…"

Зав'язка. Початок війни, старий Запорожець везе п'ятьох синів на війну.

Розвиток дії. Евакуація населення, смерть Савки, вчинок Олесі, прихід німців у село, поліцаї, староста Лаврін, відступ радянських військ, знущання німців над населенням, смерть діда Демида, вивіз людей до Німеччини, доля Олесі й Христі, дії партизанського загону, двобій Лавріна й Заброди, смерть Ернеста фон Крауза.

Кульмінація. Сцени вирішальної і довгої битви за Тополівку.

Розв'язка. Зустріч Олесі з Василем біля криниці. Твір завершується символічною сценою зустрічі тих Запорожців, які залишилися живими. Вони стали укупі коло печища і в честь матері заспівали: "Ой піду я до роду гуляти, Таж у мене увесь рід багатий". Олеся знову проводжає чоловіків, адже війна ще не закінчилася.