Ніна Бічуя — Шпага Славка Беркути (характеристика та аналіз героїв твору)

Славко Беркута. Сміливий, добрий, щирий семикласник, хлопець великої сили волі. Він переміг тяжку хворобу, загартував себе спортом, став добрим фехтувальником, зацікавився спелеологією. Славко із честю вийшов зі складних випробувань, не спасував перед наклепом. В образі Славка Беркути передано риси борця, готового долати життєві труднощі, свої недоліки й слабкості, розвиватися й рухатися далі. Фехтування – улюблений спорт юнака – можна вважати символічним зліпком цих рис характеру. Ситуації, в які потрапляє Славко, не тільки загартовують його характер, силу волі, підтверджують морально-етичні переконання, а й додають досвіду, роблять дорослішим.

У серці Славка немає місця підлості. Це той герой, який має внутрішній стрижень. Життя било Славка найбільше за всіх, хоча, можливо, Стефко страждав ще більше. Будучи малим, Славко дуже сильно захворів, не міг ходити, мав лишитися інвалідом. Але, як це зазвичай буває, завдяки сильній волі і духу, Славко перемагає хворобу. Долаючи страшний біль, він вчиться ходити, тоді потай іде на ковзанку.

Хлопець захоплюється спелеологією, ходить на тренування з фехтування. Але внутрішнє бурхливе життя цієї людини лишається непоміченим його оточенням. Певно, лише батьки розуміють свого сина, впускають його у своє доросле коло, усвідомлюючи, що і далі на Славка чекає не менше випробувань.

Коли Славка звинувачують у нескоєному ним злочині, він гордо тримається, хоча й з останніх сил. І наскільки важливим виявляється для нього почути від друзів, від однокласників, від розумних та небайдужих дорослих те заповітне: "Ми тобі віримо!". Внутрішня сила Славка і віра в нього інших людей сприяла позитивному вирішенню, здавалося б, безнадійної ситуації.

Юлько Ващук. Характер Юлька формується під впливом специфічного родинного виховання. Однак поруч із славолюбством, зверхністю, зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є й позитивні риси. Він глибоко емоційний і вразливий. Юлько спалює свої малюнки через те, що Славко порівнює його коней із уже десь баченими; не може змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши книгу-плагіат про Львів. Юлькова життєва позиція продиктована впливами зовнішніх факторів.

Юлько неймовірно самотній, адже батьки вже давно вказують йому, з ким дружити, а з ким ні (наприклад, забороняли спілкуватися зі Стефком). І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть Юлька зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважає Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові. Шлях Юлька заплутаний і непевний, йому бракує чесності й справедливості, сили й благородства духу.

Стефко Вус. Письменниця тільки штрихом подає психологічну характеристику цього героя, але за допомогою художніх деталей, фрагментів авторської розповіді, нанизаних одна на одну подій-ситуацій (як, наприклад, випадок із сорокою, розмови з сестрою та колишньою вчителькою) читач дізнається про пройдений підлітком шлях. Його поведінка визначена середовищем, яке змушує озлоблюватися, "наїжачуватись", щоб таким способом захищатися від жорстокості світу. Внутрішньо Стефко інший: він може бути ніжним, добрим і лагідним, турботливим братом і справжнім другом. Він живе у своєму світі спогадів про бабусю Олену, світі сільської природи, і йому складно адаптуватися до життя в місті, в одній квартирі з батьком-п'яницею. Цьому хлопцю не пощастило у житті, його батько випиває. У Стефка немає справжніх друзів, його виховує вулиця, поступово підштовхуючи до злочинного життя. Але важливо те, що Стефко не змальовується як хуліган і потенційний злочинець, читач бачить його внутрішній світ, ділить із хлопцем його біль і самотність, співчуває і, можливо, інакше подивиться на подібних людей у своєму житті.

Щасливим Стефко був лише у дитинстві, і провідником у світ була його бабуся, яка померла. Та натомість, нині у житті хлопчика з'явилася інша подібна людина – стара вчителька, яка помічає, що хлопець недоглянутий і голодний.

Лілі Теслюк. Успішна, розумна, талановита, але водночас добра і, навіть, дещо проста. Вона любить бути в центрі уваги, але й може приносити користь іншим. Це людина настрою. Лілі полюбляє хизуватися своїми успіхами, бути кращою за інших. І вона справді багато вміє. Дівчинка настільки гарно знає англійську мову, що може вчити інших, і робить це, поки не відволікається на щось інше. Лілі знімалася у кіно, часто бувала на телебаченні. Її життя сповнене цікавим досвідом, яким вона радо ділиться. Ця дівчина успішна, але це не затьмарює її постать, хоча й часом Лілі дуже важко. Найважче випробування Лілі – на мою думку – це навчитися спілкуватися з колективом, стати його натхненницею і душею. Саме Лілі найбільше прагне допомогти Славкові, коли той потрапляє у біду, хоча раніше ображалася на нього за неуважність, яку вбачала у поведінці хлопця.

Між Лілі і Славком є конфлікт. Вона – творча натура, балерина, яка виступає на великій сцені, і це прояв одного з її яскравих талантів. Натомість у тренуваннях Славка дівчинка бачить лише розвиток фізичних здібностей, не розуміючи, що бойові мистецтва мають під собою важливу світоглядну філософію. Поступово Лілі успішно долає цей стереотип.