Ольга Кобилянська — Земля (аналіз твору)

Літературний рід: епос.

Жанр: Соціально-психологічна повість.

Напрям (течія): символізм.

Час створення: 1901 рік.

Тема: Зображення епічної панорами життя; висвітлення проблеми "людина й земля" на прикладі родини Федорчуків; братовбивство (біблійна тема братів Каїна та Авеля) як соціальна драма, як відступ від норм християнської моралі; всебічне розкриття психології селянина в соціальному, національному та психологічному вимірах.

Ідея: Заперечення темної влади землі над людиною, бо земля повинна бути для людини, а не людина для землі; віра в духовне розкріпачення людини, в перемогу світлих начал життя.

Композиція і сюжет твору: У повісті сюжет вибудовується адекватно до розвитку суспільних, ідейних, психологічних і побутових відносин між героями і навколишнім середовищем. "Земля" – центроподійна повість, художня картина світу обертається навколо головного персоніфікованого образу – Землі, яка, немов фокус, вбирає всі суперечності часу і містить усі пружини сюжету, групує героїв і зумовлює їх світосприймання. Отже, мотив влади землі зумовлює сюжетно-композиційну організацію тексту.

Сюжет твору концентричний, події відбуваються у причиново-наслідкових зв'язках. У центрі картини твору – в минулому бідняк, а тепер заможний селянин Івоніка, його дружина Марія, сини Михайло та Сава. Кожен з них має своє розуміння щастя і значення землі в їхньому житті. Батьки обожнюють землю. Івоніка турбується, хто буде обробляти поле, коли Михайла заберуть у рекрути. Батько йде на жертву: продає пару волів, аби відкупити сина від війська. Та його потуги марні – Михайло змушений іти до цісарської армії. У батьків своє розуміння щастя дітей: вони ніколи не погодяться на шлюб Михайла з бідною наймичкою Анною. Сюжетна лінія закоханих позначена лірико-романтичною тональністю, ніжністю почуттів, багатством барв. Паралельно розвивається сюжетна лінія Сави – Рахіри, яка має великий вплив на юнака. Проте дівчина також бідна, її батько походив з циган і був безземельний. Тому Федорчуки проти одруження Сави з Рахірою.

Михайло йде на службу у військо. Письменниця зображує вражаючі картини знущання німецьких офіцерів над новобранцями – вчорашніми українськими селянами, які не знають німецької мови. Експресію розповіді підсилює оповідь Михайла батькові про невимовні муки у війську, навіть намір дезертирувати, хоч за це втікачів розстрілювали. Проте перебуваючи у місті, Михайло збагнув, що можна прожити без землі, аби було бажання працювати. Під час відпустки він окреслив перед Анною вихід із драматичного становища, переконуючи її в можливості щастя навіть без землі.

Сюжетні лінії Михайла – Анни, Сави – Рахіри пересікаються, утворюючи напруження в розвитку сюжету. Рахіра, довідавшись, що Анна чекає дитину від Михайла, спробувала висварити її, проте дістала відсіч від жінки. У події втручається Сава, обіцяючи помститися Анні. Драматизм дії зростає, наближаючись до кульмінації. Однієї ночі Сава з Михайлом пішли до панського лісу за жердинами, аби полагодити тин. Другого дня Михайла знайшли в лісі вбитим. Авторка використала детективний прийом: самої трагедії, що відбулася в лісі, не показано. Вона відтворює реакцію односельчан на страшну подію. Батьки та Анна підозрюють Саву, і небезпідставно. Проте однозначної відповіді, хто вбивця Михайла, не дано.

Події у повісті хронологічно охоплюють час упродовж двох років. Проте важливу композиційну функцію відіграють у тексті такі розповідні прийоми, як ретроспекції, тобто повернення в минуле персонажів, і пролепсиси, тобто забігання в майбутнє, за допомогою яких розширюється часовий вимір змалювання художнього світу. Авторка вдається до таких композиційних одиниць, як описи природи, пір року, змалювання портретів героїв, інтер'єру, картин праці коло землі, авторських характеристик. Психологічна виразність досягається через діалоги, монологи, які фіксують душевні переживання персонажів.

У композиції "Землі" смислову художню функцію виконує епіграф, який увиразнює фатальність долі "дітей землі": "Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша". Таке ж змістове навантаження має епілог, в якому сказано, що сталося в майбутньому з героями. У побудові образного світу повісті важливу художню роль відіграють образи-символи, лейтмотиви, підтекст, що свідчить про модерні засоби автора у моделюванні картини буття героїв.

Експозиція. Знайомство з головними персонажами повісті. Весілля Парасинки та Тодорики.

Зав'язка сюжетної лінії завершується у третій главі, коли Михайло й Анна зустрічаються в полі.

Зав'язка. Михайло закохується в Анну. Їхнє перше побачення у полі, коли дівчина відчуває напад страху.

Розвиток дії. Перебування Михайла у війську. Батько провідує сина. Вагітність Анни, її сварка з Рахірою.

Кульмінація. Однієї ночі Сава з Михайлом пішли до панського лісу за жердинами, аби полагодити тин. Другого дня Михайла знайшли в лісі вбитим.

Розв'язка. похорон Михайла.

Епілог. Розповідь про те, що сталося з персонажами повісті.

Проблематика: Життя і смерть, гріховність і святість, злочин і спокута, любов і ненависть, влада землі над людиною.