Осип Турянський — Поза межами болю (аналіз, паспорт твору)

Жанр — лірична повість-поема. У художній структурі твору переважає ліричне начало, зумовлене першоособовою викладовою формою, але наявне й епічне начало: оповідь про події Першої світової війни. Оскільки у творі поєднано ліричне й епічне начала, як у поемі, і повість, пройнята ліризмом, написана ритмізованою прозою з використанням інверсії, що наближає розповідь до народного епосу й надає особливої експресії, то автор відніс її до жанру повісті-поеми.

Повість-поема (поема в прозі) — значний за обсягом ліро-епічний твір, у якому зображено значні події та яскраві характери. Відзначається наскрізним пафосом і ліризмом, проникливим авторським голосом.

Історична довідка. На початку першої світової війни О. Турянського мобілізували до австрійського війська. У 1915 році він потрапив до сербського полону. Під час зимового відступу серби етапували засніженими горами 60 000 полонених, серед яких був і письменник. На цій виснажливій дорозі загинуло 45 000 людей. Товариші О. Турянського по недолі замерзли біля згасаючого багаття, а його, охопленого кригою і напівживого, знайшли сербські лікарі, що йшли позаду полонених. Серед лікарів був українець В. Романишин, який повернув письменника до життя. Ці події й покладено в основу повісті.

Час створення. 1917 рік. Письменник створив повість на італійському острові Ельба, куди був інтернований як офіцер австрійської армії. Повість вперше видано у Відні 1921 року німецькою мовою.

Автор. Осип Турянський (1880-1933), західноукраїнський письменник, літературний критик, педагог, чия прозова спадщина нині мало відома.

Стиль. За стильовим виконанням — це експресіоністський твір.

Тема. Зображення Першої світової війни; змалювання психологічного стану душі людини, котра потрапила в неймовірно тяжку, екстремальну ситуацію; аналіз ціннісних орієнтирів особистості; боротьба людини за життя в критичній ситуації.

Ідея. Засудження війни і мілітаризму, які призвели до смерті невинних людей; утвердження нездоланності людського духу, сили розуму й волі до життя. Твір проймає гуманістична ідея, яку визначив сам автор: "Любов до життя й до його вищих цінностей переможе смерть".

Проблематика. Антигуманність війни; мілітаризм і світовий перерозподіл; культ грошей, що руйнує християнські принципи людського існування; життя і смерть; інстинкт і духовний вибір у межовій ситуації; любов і зрада; добро і зло; злочин і кара; місце людини у складному світі, що її оточує; людина і людське в ній; віра і сила духу; мета в житті людини; людина і сім'я; воля до життя і смерть.

Композиція і сюжет твору

Композиційну своєрідність повісті-поеми визначають вступ і 5 частин. Наявне композиційне обрамлення: починається твір реквієм по загиблих і завершується думкою про померлих побратимів.Автор використав фрагментарну композицію, що становить собою різновид кінематографічної монтажної побудови, завдяки якій вдало поєднуються описи, діалоги й монологи, марення, вставні епізоди. У п'яти частинах розкрито трагедію не тільки семи втікачів, а й усіх, хто не повернувся з полів Першої світової війни.

Повість складається з мікрочастин: "шлях смерті" — показ колони з 60 000 полонених, що пересуваються засніженими албанськими хребтами; "танець смерті" — епізод, в якому семеро полонених танцюють довкола куща, щоб з одягу мертвого запалити вогнище; "країна Сонця" — марення знедолених вояків про щасливу країну і гармонію у світі; "Різдвяні свята" — картина-візія персонажа, який опиняється біля дому, спостерігаючи через вікно, як дружина з дітьми зустрічає Святвечір; "пісня вічності" — пісня-гімн скрипаля Штранцінгера перемозі людяності над божевіллям голоду; "мандрівка мерців" — картина, в якій виснажені полонені линуть в ірреальні виміри світу.

Перша частина — "Переднє слово" — ліричний відступ, де автор пояснює, що змусило його взятися за цю тему, розкриває мотиви написання повісті як внутрішнього протесту проти антигуманної сутності війни, розпочинає твір переднім словом, де й веде діалог з читачем, готує його до сприйняття розповіді як невигаданої історії. Тут відтворено напружену гаму почуттів, що їх він пережив, перебуваючи на війні та в сербському полоні.

Друга частина — експозиція — опис походу військовополонених австрійських вояків. Третя частина — зав'язка — змова полонених, убивство конвоїра, втеча. Чоловіки опиняються наодинці з дикою природою, де лише сніг, холод і голод. Кульмінація — "танець смерті" як вияв волі до життя. Четверта частина — розвиток дії — загибель друзів. Розв'язка — врятування Оглядівського.

Композиція твору дещо нетрадиційна: кульмінація (страх смерті) передує розвиткові дії. Сюжет розгортається з глибокою психологічною напруженістю й вірогідністю, що дає авторові змогу простежити всі етапи боротьби героїв за життя, показати перемогу людяного над антилюдяним світом.

Можна говорити, що повість-поема має дві кульмінаційні сцени, які створені з рівновеликим експресивним напруженням вираження й пов'язані з однаково важливими ситуаціями морального, духовного вибору. Перша кульмінація стосується мотиву боротьби між духом і тілом. Коли у товаришів з'являється думка про канібалізм, вони сумніваються, роздумують, впадають у розпач, але не наважуються стати людоїдами. За всіх вирішив Ніколич, який заявив, що ніхто не їстиме людського тіла, нехай навіть і загинуть з голоду.

Друга кульмінація пов'язана з мотивом двобою між життям і смертю. Штранцінгер, покликаний нести в поемі одне з основних ідейних навантажень, грає на скрипці. Це апофеоз перемоги всесильного духа. У цей момент сльоза з очей Оглядівського капнула на руку Штранцінгера. Всі почули його фразу: "Є сонце в житті".

Позасюжетні елементи: спогади героїв, епіграф, пейзажі, пісні.

Авторка статті Світлана Перець, авторські права належать Укрлібу