Володимир Рутківський — Джури козака Швайки (головні герої, аналіз)

Аналіз твору

У романі багато героїв, серед головних — 12-річні друзі Грицик та Санько і козак Швайка.

Грицик був сиротою (його батька — Степана Кореня, і матір вбили татари, а хату спалили). Він був непосидющим хлопцем, весь час хотів щось розізнати, мав дуже гострий зір. Хлопець пас селянську і панську худобу, тільки його одного слухався величезний бугай Петрик, який нагонив страх навіть на старих дідів-пастухів. Грицик знає татарську мову, якої навчився від діда-пастуха Миколи (той був 5 років у татарському полоні). Згодом Грицик навчається татарської у Рашита, друга Швайки. Хлопець сміливий, мріє бути схожим на Швайку, завжди готовий прийти на допомогу, здатний приймати самостійні рішення, поважає старших козаків.

Санько — єдиний син Мокрини, чоловіка якої вбили татари. Хлопець дуже спокійний, добрий, мрійливий, розважливий, має талант характерника: уміє подумки віддавати накази й навіювати. (Характерник — віщун, чаклун на Запорізькій Січі, який займався ворожінням і лікуванням поранених козаків).

Пилип Швайка — смілий козак, який отримав таке прізвисько, бо штрикав ординців, мов швайка (швайка – товсте шило у вигляді металевої голки, інструмент чоботаря). З роману дізнаємося, що Швайка широкоплечий юнак, який має смагляве обличчя і чорні вуса. Швайка знає всі козацькі хитрощі, знається на травах і зброї; він мудрий, завбачливий, рішучий, відважний, невловимий. Самовіддано любить рідну землю, має багато товаришів, вірного коня Вітрика і вовка Барвінка.

Пилип — кращий козацький вивідник землі переяславської. Він знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей. Козак звик покладатися лише на себе. Він вірний товариш, турботливий і уважний до друзів, поважає старших козаків, дослухається до їхніх порад.

Швайка був родом з Воронівки, а згарище двору підстарости Сидірка було його домівкою. Підстароста Сидірко був одним з найкращих воронівських козаків. Він наклав головою під час раптового татарського нападу. Пилип не пам'ятав свого батька, їм з матір'ю вдалося тоді врятуватися.

Дід Кібчик — Саньків далекий родич і сусід. У молодості дід козакував, а на старість жив задля ближніх, передавав набутий за довге життя досвід і мудрість. Мав онука Демка.

Дід Кудьма — старий характерник. Разом з дідом Кібчиком вони козакували колись під Каневом. Дід Кудьма був дуже старим і часто хворів, багато лежав. Він мав довжелезну білу бороду. У діда жили приручені вовки. Цілу зиму дід Кудьма вчив Санька і передавав йому свій досвід, бо хлопець теж мав вміння характерника. Разом з Саньком дід лікував хворих звірів, поранених козаків. Санько навчився від діда набиратися сили від неба, тямив на всякому ворожінні, навчився лікувати накладанням рук, розумівся на травах. Кудьма виховував вовків, які згодом ставали вірними друзями козаків.

Кумедно у творі виглядає той епізод, коли дід Кудьма навіює пану Кобильському, що він, дід, — переяславський староста. Таким чином дід Кудьма рятує з полону Швайку, а потім ще й наказує Тишкевичу відшмагати свого пана. Та таке ворожіння закінчується трагічно, воно забирає в діда останні сили. Козаки везуть його в свою землянку, там дід квапиться передати Санькові все, що не встиг до цього, а потім помирає.

Мокрина — мати Санька. Вона виховує сина одна, бо чоловіка вбили татари. Жінка переживає за долю Санька, жаліє його. Минулого року, коли на село напали татари, вона вбила трьох, адже дуже сильна і може битися на рівні з чоловіками.

Демко Дурна Сила — онук діда Кібчика. Прізвисько Дурна Сила він отримав тому, що мав незвичайну силу, хоч був лиш на три роки старший від Санька і Грицика. Бувало, що хлопець ламав знаряддя праці, приклавши до нього забагато сили. За це він отримував від діда на горіхи, але не ображався, бо дід Кібчик був його єдиною рідною людиною. Демко теж мріяв козакувати, а його зброєю ставали звичайна довбня чи окоренок. Він був напрочуд сильний фізично, але не надто розумний. Перед нападом татар пан Кобильський захопив хлопця в полон і зробив його своїм жовніром. Хлопця вели до пана, та раптом на гурт напали татари і захопили Демка, якого планували продати на невільничому ринку. Згодом хлопцеві вдалося втекти, але він потрапив до рук Тишкевича, який брехнею змусив хлопця виконувати його накази. Коли ж Демко виявляє за допомогою діда Кібчика і діда Кудьми, у яку брехню його втягнуто, він кається і приєднується до козаків.

Тишкевич. Цей зрадник служить і пану Кобильському, і татарам. Тишкевич наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків, грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського). Це підступна і жорстока людина, яка дбає лише про власні інтереси. Він гине наприкінці твору від стріл татар.

загрузка...

Канівецький староста пан Кобильський. Часто бив канчуком навіть старих дідів, які випасали його худобу. Він менш за все думав, як його селам треба боронитися від татар, а сам, дізнавшись про їхнє наближення, збирав собі охорону з сільських хлопців і запасався харчами і худобою, грабуючи людей. А ще пана Кобильського непокоїло те, що без його нагляду хлопці йшли козакувати, бо йому мала належати десята частка їхньої здобичі.

Пан посилає своїх слуг у плавні, де ті перевдягаються на татар і грабують тих хлопців і чоловіків, які козакують. Від них відбирають в'ялену рибу та птицю, мед, боброві та видрячі шкурки.

Рашит — татарин, друг Швайки. Колись Швайку ще маленьким взяли у полон разом з матір'ю. Коли її вбили, Пилипа взяла мама Рашита, яка була з Воронівки. Тому Рашит і Пилип були наче брати. Татарин допомагає Пилипу, дає прилисток йому і Грицьку, попереджає про небезпеку.

Серед інших героїв — Штефан Вирвизуб (довговусий козак-здоровань, який мав прирученого вовка з ніби надкушеним лівим вухом з кличкою Сирітка), відважний козак Остап Коцюба (допомагав дідові Кібчику, мав прирученого вовка Куцого), Байлемів Василь (козак-здоровань, який походив з Воронівки), козак рудий Мацик (його рятує Швайків Барвінок від людей Тишкевича).

У романі зображено тварин, які часто приходять на допомогу героям. Це Швайків кошлатий темно-рудавий кінь Вітрик, вірний вовк Барвінок. Ці тварини сміливі, мудрі, вміють виявляти свої почуття, часто стають єдиними, хто може врятувати, навіть ціною власного життя. Барвінок рятує Швайку від Гафур-аги, приносить у своїй шерсті вісточки від діда Кудьми. Пилип називає вовка своїм сіреньким братиком і завжди на нього покладається. У Грицика теж є вірний друг — бугай Петрик, який підкорюється тільки хлопцю. Пізніше Грицик вчить Санька підходити до бугая, і хлопець теж подружився з твариною. Коли бугай був не в гуморі, бідні діди рятувалися від нього на деревах. За Грициком же Петрик бігав, мов цуценятко, навіть коли лютував. Якось Петрик врятував Грицика і Санька від людей пана Кобильського. Згодом татари, напавши на село, забрали бугая з собою, і друзі зустріли Петрика на островах, бо козаки розбили татар і забрали награбоване. А в кінці роману бугай Петрик ціною власного життя ратує Грицика і Санька від чотирьох татар.

Авторка статті Світлана Перець, авторські права належать Укрлібу