Літературний рід: інтимна лірика.
Жанр: ліричний вірш.
Напрям, течія: модернізм.
Течія: симбіоз неоромантизму й експресіонізму.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: нерівностопний ямб.
Римування: нерегулярне.
Строфа: нестрофічна будова.
Провідний мотив, мотиви: туга за втраченим коханням, що поєднується зі спогадами про нього.
Тема: роздвоєність у коханні; любовний трикутник; нещасна, але світла любов.
Ідея: утвердження думки про непостійність і суперечливість кохання як великого почуття; своєрідна сповідь-звернення ліричного героя перед собою про свої почуття.
Композиція (зміст): самотній ліричний герой звертається до панни Інни, згадує свою любов до її сестри й водночас згадує ніжний образ Інни як рідної душі ("А хтось кричить: ти рідну стрів!"), яку так само покохав. Перед героєм вибір: "Сестра чи Ви? — Любив".
Художньо-стильові особливості: вірш складається із двох восьмирядкових строф. Він сповнений краси, ніжності, чистоти. Цьому сприяють й художні засоби, поєднання зорової образності з музичністю. Музикальність, що йде від логічних, ритмічних, психологічних пауз, незакінчених та номінативних речень, від цілої системи синтаксичних повторів і зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності.Важливим композиційним прийомом є антитеза: холодним снігам протиставляється весняне квітування лугів — час, коли розцвіло кохання.
Драматизм переживання, збуреність душі увиразнюють також різностоповий ямб, психологічні, логічні й ритмічні паузи, діалогічність, численні асонанси й алітерації, фоносимволіка.
Художні засоби виразності: алітерація й асонанс (но-ін); епітет, символ, неологізм; риторичне питання, риторичне звертання.
Образи та символічні образи: людей: ліричний герой; панна Інна; сестра; хтось; природи: сніги; луги; зимовий вечір; небо; гай; предметів і явищ: любов; цвітіння лугів; усміх; тиша; очі; небо; гай; ридання.
Символічні образи: сніги (символ минущості, самотності, душевного холоду); цвітіння лугів (символ насолоди кохання).
Примітки та корисна інформація: Поезія відтворює щемний момент порушення гармонії; це лірична драма в мініатюрі, своєрідний спогад про кохання, яке було поряд.
Вірш присвячений першому коханню юного Тичини до Поліни Коновал, але оскільки дівчина не відповіла взаємністю, він, переживши нерозділене кохання, пише вірш і дарує Поліниній сестрі Інні.