Іван Франко — Чого являєшся мені... (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: інтимна лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Напрям: модернізм.

Течія: неоромантизм.


Система віршування: силабо-тонічна.

Віршовий розмір: ямб (рядки нерівноскладові).

Римування: паралельне (аабб).

Строфа: нестрофічна будова.


Провідний мотив, мотиви: "нерозділеного кохання", "усепрощення коханих", "кохання як щастя-гріх", "сон як втеча від реальності".


Тема: нерозділене юнацьке кохання.


Ідея: уславлення любові, хай навіть такої, що завдає страждань.


Композиція (зміст): внутрішній монолог закоханого юнака, побудований за принципом "уявне питання до дівчини — відповідь самому собі"; динаміка вірша розгортається відповідно до почуттів ліричного героя: спочатку він звинувачує кохану в "жорстокостях", байдужості по відношенню до нього, потім зізнається в щирому й незмінному коханні до дівчини й просить її являтися йому хоча б у сні, де серце зможе оживати й зазнати "щастя молодого, бажаного, страшного того гріха".


Художні засоби, стилістичні фігури: епітет, порівняння, метафора, синекдоха, риторичне питання, риторичне звертання, повтор, анафора.


Образи та символічні образи: людей: ліричний герой, почуття любові якого не розділене; уявна кохана — "зіронька"; предметів і явищ: очі, уста, серце, перла (у болоті), пісні сумні, щастя.

Дивіться також


Примітки та корисна інформація:

  • Історія написання: привид першого світлого юнацького кохання до Ольги Рошкевич не покидає поета протягом усього життя, незважаючи на те, що стрічалися на життєвій дорозі інші жінки, що він одружився. Це почуття й покликало до життя рядки, сповнені, з одного боку, болю й туги, а з іншого, — бажання, щоб ці муки продовжувалися, бо в них і через них продовжує жити високе почуття.
  • Рік створення: 1896.
  • Збірка: "Зів'яле листя" ("Другий жмуток").

Аналіз інших творів Івана Франка:


Дивіться також: