Ключовим образом вірша є образ "зіроньки"-коханої, до якої ліричний герой звертається з найніжнішими словами та почуттями. Вона з'являється в його снах, бентежить, хвилює, викликає солодкі спогади й водночас "...Оті ридання голосні – Пісні". Душа ліричного героя зранена любов'ю. І джерелом страждань є та, котра не помічає його самого, хоча знає про щирі й давні почуття до неї. Кохана приходить до нього в снах, тривожить своїм поглядом, своїм мовчанням. Він непокоїться її долею, її хвилюваннями. Образ дівчини поет малює за допомогою епітетів ("Чудові очі ті ясні", "уста твої німі") і порівнянь ("Сумні, немов криниці дно студене", "На них, мов зарево червоне…").