Тарас Шевченко — І мертвим, і живим, і ненарожденним... (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: ліро-епос.

Жанр: поема-послання.

Тематичний різновид жанру: громадянсько-патріотичне, соціально-політичне послання.

Система віршування: силабічна з елементами силабо-тоніки.

Віршовий розмір: "шевченківський вірш".

Римування: різноманітне, непостійне.

Строфа: нестрофічна будова.

Провідний мотив, мотиви: "братопродавство"; "чужий (німецький) розум"; "національне безпам'ятство"; "золота середина як спосіб пізнання себе й світу"; "батьки й діти"; "Батьківщина"; "світле майбуття"; "національна еліта".

Тема: зображення морального обов'язку свідомого громадянина перед власним народом; показ змодельованого образу національної еліти, визначення її політичних та морально-етичних орієнтирів.

Ідея: засудження аморальності й паразитизму російського самодержавства, заклик до самоусвідомлення народу, пробудження його національної гідності, пристрасне заперечення національного і соціального гноблення народів.

Композиція: композиційно послання оформлене суцільним ліричним монологом, художній прийом діалогізації надає драматизму та емоційної напруженості деяким рядкам твору. Поет зіставляє сучасне з минулим, заглядаючи і в майбутнє. Хоча твір поданий суцільним текстом, за змістом поеми композиційно вирізняються п'ять частин, у кожній з яких ліричний сюжет збагачується новою темою.

Епіграф розкриває головну ідею твору: "Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — брехня це".

Вступ — розгортаються обидва мотиви: критика української еліти; заклик до соціального примирення, активного громадського життя заради відродження нації. Ця частина за образністю нагадує псалми.

Критичний портрет сучасної поетові еліти. Тут інвектива з елементами бурлеску ("Якби ви вчились так, як треба" тощо) трансформується в картання ("Ох, якби те сталось..."), а потім — у пересторогу-заклик ("Схаменіться! Будьте люде..."). Фрагмент за стилем нагадує біблійні описи апокаліптичного суду над людьми.

Узагальнення попередніх мотивів і підсумок — проповідницький монолог.

Завершення — концентрація смислу твору, заклик до інтелігенції повести народ праведним шляхом.

Поема не має сюжету. Поет звертається до своїх земляків, закликаючи їх до боротьби та духовного відродження.

Шевченко іронічно ставиться до багатьох тогочасних реалій України, наприклад до відсутності етнічної самовизначеності українців, що попри це намагаються дотримуватись прогресивних суспільно-політичних поглядів.

Проблематика:

Афоризми із твору: • Учітесь, читайте, / І чужому научайтесь, / Й свого не цурайтесь. / Бо хто матір забуває, / Того Бог карає, / Того діти цураються, / В хату не пускають.

• І хилитесь, як і хилились. / І знову шкуру дерете / З братів незрящих, гречкосіїв.

• В своїй хаті своя й правда, / І сила, і воля.

• Доборолась Україна / До самого краю. / Гірше ляха свої діти / Її розпинають.

• Дастьбі... Колись будем / І по-своєму глаголать.

• І ми не ми, і я не я.

• І на Січі мудрий німець І Картопельку садить.

• І оживе добра слава, / Слава України.

• І премудрих немудрі одурять.

• Кайданами міняються, / Правдою торгують.

• Не минайте ані титли, / Ніже тії коми.

• Нема на світі України, / Немає другого Дніпра. / А ви претеся на чужину / Шукати доброго добра.

• Схаменіться! Будьте люди, / Бо лихо вам буде! / Розкуються незабаром / Заковані люде.

• Розкуйтеся, братайтеся.

• Схаменіться, недолюди, / Діти юродиві!

• Якби ви вчились так, як треба, / То й мудрость би була своя.

• У нас воля виростала, / Дніпром умивалась, / У голови гори слала, / Степом укривалась!

• Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!

Художні засоби, стилістичні фігури: епітет, порівняння, метафора, метонімія, синекдоха; анафора, антитеза, риторичні фігури; старослов'янізм, історизм, вульгаризм; іронія, сарказм, гротеск та ін.

Образи та символічні образи: людей: братопродавці; мати; діти; німець; Брут; Коклес; Коллар; Шафарик; Ґанка, слав'янофіли; культурно-історичних об'єктів: Синоп, Трапезунд; Польща, Варшава; Москва; Січ, Запоріжжя, Україна; Дніпро.

Символічні образи: значна частина образів у посланні є символічно-асоціативними.

Примітки та корисна інформація:

Особливість назви твору:

Мертві — українські поміщики-кріпосники; живі — інтелігенція, про яку поет найбільше говорить у творі; ненароджені — простий народ, поневолений, неготовий до участі в боротьбі. У заголовку цього твору автор звертається не тільки до своїх сучасників, а й до "ненарожденних земляків", тобто до наступних поколінь українців — отже, й до нас. Він вчить, що наш порятунок — у єдності всіх сил нації.

Епіграфом твору стали слова з Біблії: "Коли хто говорить: люблю Бога, а брата свого ненавидить — лжа оце". Шевченко таким епіграфом натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас стверджують, що люблять народ. Цим самим поет порушує проблему лицемірства, фальшивого патріотизму, що ведуть згодом до зради, утрати своєї національної свідомості.