У Шевченка цей обряд має виконати наречений, але частіше це повинна була робити свекруха. Загалом, з балади читач може дізнатись про побутові традиції українців. Скажімо, досить точно описаний похоронний обряд: подружки голосять, товариші копають ями, попи відспівують, у церкві дзвонять по покійниках, на могилах саджають традиційні дерева.
Дунай ‒ тут, як і в багатьох творах народної поезії, узагальнений епічний образ-символ великої ріки.
Ух! Ух! Солом'яний дух, дух! Мене мати породила, Нехрещену положила ‒ рядки народної пісні, яку традиційно співали у русальну неділю (після Трійці, у період найбільшого буяння природи), щоб показати свою прихильність до духів природи, які цілком мирно співіснували з християнським Богом. Таким чином можна визначити час подій Шевченкового твору.
Як провожала сина мати... ‒ припустимо, йдеться про народну пісню "Засвистали козаченьки...".
Поховали громадою Як слід, по закону. Насипали край дороги Дві могили в житі ‒ самогубців ховали поза цвинтарем, земля якого була освячена, позаяк самогубство, за приписами церкви, вважалося тяжким гріхом.
Історія створення. Жанр романтичної балади був надзвичайно популярним у першій третині ХІХ ст.: його представлено в західноєвропейській літературі творами Г.-А. Бюргера, Й.-В. Ґете, Ф. Шиллера, А. Міцкевича, в українській ‒ творами П. П. Гулака-Артемовського, І. М. Вагилевича, М. І. Костомарова та ін. На "Причинну" значною мірою вплинула балада Левка Боровиковського "Молодиця" (1828), що є образно-тематично (сюжет про загибель дівчини, яка вмирає, не дочекавшись повернення коханого), композиційно-сюжетно (обидві балади починаються картиною природи: описом буряної ночі й берега річки, де перебуває героїня) й ритмомелодично (вступи написано однаковим розміром, чотиристопним ямбом, який у наступній частині змінюються на 14-складовий вірш) близькою.
"Причинну" ‒ один з ранніх творів Шевченка, до того ж, першу його баладу, було написано 1837 р. у Петербурзі та вперше опубліковано в альманасі "Ластівка" 1841 року. Поет правив текст і створив кілька варіантів, що було пов'язано з неточним переписуванням з "Ластівки" тексту балади І. Лазаревським і наступною правкою Шевченком у 50-их рр. Пізніше "Причинну" надруковано в "Кобзарі" 1861 р. (нові варіанти враховані не були). Однак твір приніс славу авторові ще до його викупу з кріпацтва.
Цікаво! Баладу поклали на музику декілька композиторів, серед яких і М. Лисенко. Так, на слова прологу Д. Крижанівський написав пісню "Реве та стогне Дніпр широкий". Відомим романсом є також ліричний авторський відступ "Така її доля", музику до якого створив В. Заремба.