Літературний рід: Ліро-епос.
Жанр: Балада.
Напрям, течія: Романтизм.
Рік написання: 1837.
Віршування твору: Балада починається чотиристопним ямбом з традиційним перехресним римуванням (уривок "Ревé та стóгне Днíпр ширóкий…Та я́сен рáз у рáз скрипíв"), що змінюється далі коломийковим розміром (4 + 4 + 6 складів із павзою після восьмого складу: уривок "В таку́ добу́ під горóю, Біля тогó гаю́… Не на лíжко, в домовúну Сиротóю ля́же!"), а потім чотиристопним амфібрахієм (уривок "Такá її дóля…О Бóже мій милúй!..Такé її щáстя, такá її дóля!"), потім знову ямбом (уривок "Вонá все хóдить, з у́ст ні пáри… З осóки кóси, бó дівчáта"), коломийковим розміром і т. д. Чотиристопний ямб повторюється в передостанній частині (уривок: "Іду́ть дівчáта в пóле жáти… З переполóху не втікáть!"). Непарні рядки системно не римуються в останньому уривку ("Збирáлися подру́женьки, Слíзоньки втирáють…). У деяких уривках періодично змінюється перехресне римування на суміжне, що дозволяє відчути динаміку подій.
Рими точні: широкий – високі, завива ‒ підійма, пору – морі, виглядав – потопав, співали – перекликались, гомонів – скрипів; горою – водою, шукати – залоскотати, ходить – робить, скучала – виглядала, покинув – згинув, очі – дівочі, полі – доля, виглядає – привітає, зав'яже – ляже; милий – полюбила, молоду – сироту, неньки – молоденька, краю́ – засміють, любить – нудить, убив – заблудив, літає – знає ‒ запитає – гаю – кохає, напова – забува – знайшла – лягла, крила – задушила, поділиться – журиться, дає – завдає, воля – доля; пари – хмари, гомонить – одпочить – мовчить, сяє – гаєм, повиринали – закричали, дівчата – мати, погуляймо – заспіваймо, породила – положила, діброві – полі – доволі, літають – співають, ходить – робить, ух – дух, скажені – нехрещені, мелькає – краю, блудила – зробила, коле – додолу, уроду – воду; гаєм – співає, ходили – могили, лози – дорозі, зозуля – заснула; виїзжає – ступає, спочинем – одчинить, додому – другому, спотикнеться – в'ється, милий – сизокрила, Боже – поможе, тобою – головою; жати – мати, ідучи ‒уночі, зелененьким – молоденький, стоїть – лежить, діти – вбитий, ізлякать – втікать, втирають – копають, дзвони – закону, житі – убито, ялину – калину, кувати – щебетати, зійде ‒ вийдуть.
Провідний мотив, мотиви:
· Сили кохання, що веде до загибелі.
· Приреченості нещасливого кохання.
· Розлуки та вірності.
· Народних вірувань та містичних уявлення (доля, ворожіння, нечиста сила).
· Природної гармонії.
Тема:
Розповідь про трагедію дівчини, яка через розлуку з милим божеволіє (стає причинною) і гине від рук русалок. Зображення вірного кохання, розлуки і смерті закоханих.
Ідея:
Возвеличення здатності до щирого чистого почуття і вірності йому, водночас засудження жорстокості злого світу, де неможливо його (почуття) зберегти.
Основна думка: Несила подолати фатум.
Композиція і сюжет:
· Експозиція: пролог, знайомство з дівчиною, яка через ворожіння втрачає розум і бродить самотньо вночі лісом на Дніпрі, де раніше зустрічалася з коханим.
· Зав'язка: очікування героїнею коханого козака, що обіцяв повернутися до неї з походу; вона тужить, адже думає, що парубок згинув.
· Кульмінація: смерть героїв: із води виходять на місяці погрітись русалоньки, побачивши сновиду, яка на дубі виглядала коханого, почекали, коли та спуститься і залоскотали її до смерті; а на ранок повертається знесилений козак додому, бачить любу під деревом, гадає – спить, але, зрозумівши, що та заснула навіки, з горя розбиває голову.
· Розв'язка: епілог, поховання закоханих: тіла знаходять подруги покійної; громада ховає їх, проте ніхто, крім птахів, що співають на могилах, не в змозі пояснити, які були обставини смерті молодих.
Герої стають частиною романтичної природи: пару поховано в житі; соловейко щебече та зозуля кує літа закоханим, ніби вони живі; в головах у дівчини посаджено червону калину, а на могилі козака ‒ ялину та явір (атрибути чоловічої та жіночої гармонії).
Художньо-стильові особливості:
• Балада складається з умовних 7 частин, які відділені одна від одної структурно й ритмічно.