• Паралелізми: "Встає хмара з-за Лиману / Зажурилась Україна", "Обізвався Наливайко — Не стало кравчини!", "Як згадаю тебе, краю, заплаче серденько", "Зібрав шляхту всю докупи…частовати / Зібрав Тарас козаченьків поради прохати", "А ніч-мати дасть пораду — Козак ляха знайде", "Лягло сонце за горою…козаки…ляхів обступали", "став місяць серед неба ‒ ревнула гармата", "Налетіли круки вельможних будити / Зібралося козачество Богу помолитись", "Закрякали чорні круки / Заспівали козаченьки", "Сидить ворон…з голоду кряче / Згада козак Гетьманщину, та й заплаче", "Умовк кобзар, сумуючи: руки не грають / хлопці та дівчата слізоньки втирають".
• Порівняння: "кругом хлопці та дівчата, як мак процвітає", "Зажурилась, заплакала, як мала дитина (Україна)", "Як та галич поле криє, ляхи, уніяти", "козаки, як та хмара, ляхів обступали".
• Гиперболи: "затопило синє море твої гори", "од Лимана до Трубайла трупом поле крилось", "Вже не три дні, не три ночі б'ється пан Трясило", "слави козацької повік не забудем".
• Зменшено-пестливі слова: громадонька, неділенька, козаченько, порадонька, ненька, серденько, вороженькі.
• Анафора: "Нехай…".
• Алегорія: "Могила чорніє" — символічне зображення пам'яті про минуле, яке втратило свою славу.
Образи та символічні образи:
• Кобзар ‒ мудрий чоловік, гарно володіє увагою аудиторії, впливає на емоції слухачів. Людина освічена й обʼєктивна, він розповідає історичні події, як вони були ‒ як козаки билися і з поляками, і з ординцями, і з москалями.
• Слухачі ‒ молодь, хлопці та дівчата.
• Тарас Трясило ‒ ватажок козаків, гарний організатор, винахідливий воєначальник, патріот України; він демократичний, радиться з козаками, проте уміє й переконати їх. Його образ змальовано в народнопісенній традиції: "орел сизий".
• Козаченьки ‒ українські лицарі, збірний образ повстанців; Шевченко ідеалізує їх, демонізуючи водночас їхніх супротивників.
• Ляхи (пани-ляшки) ‒ збірний образ поляків-ворогів.
• Конецпольський (Станіслав Конецпольський) ‒ польський воєначальник, охарактеризований одним словом ‒ "поганий". Прикметно, що образ кобзаря та українського героя прописані значно детальніше, ніж образи ляхів (обʼєктивізація ворогів).
• Орел сизий ‒ символ досвідченого воїна-козака, сильного й відважного.
• Круки ‒ символ смерті.
• Могили ‒ це символ минулого України, її давньої слави.
• Образ ночі ‒ символ суспільного мороку, та, оскільки в цій ночі засвітив місяць і "зірки засіяли", то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому.
• Розпуття ‒ символ вибору.
• Зорові образи: розпуття, байрак, поле, море, гори, могили, Лиман, Трубайло, сонце, ніч, місяць, зірки, небо, трупи, Альта, круки, річка, трава.
• Слухові образи: "на кобзі грає, виспівує, вимовля словами (кобзар)", "обізвавсь Тарас Трясило гіркими сльозами", "обізвався пан Трясило: а годі журиться!..", "ревнула гармата", "закрякали чорні круки", "заспівали козаченьки пісню", "ворон з голоду кряче", "заплаче козак", "кобзар вимовляє".
Примітки та корисна інформація:
Один з ранніх творів поета на козачу тематику, ймовірно написаний 6 листопада 1838 р. (датується за виданням) у Санкт-Петербурзі та вперше опублікований в томі "Кобзаря" в 1840 році. Славне минуле вітчизни поет зіставив з ганебним під'яремним станом України в XIX ст. На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко "в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну…". Робота також віддає шану бродячим кобзарям як хранителям національної традиції.
Історія написання. Шевченко з юності цікавився історією козацтва; багато оповідань про козаків він знав ще з почутих в дитинстві народних творів. Свої знання поет доповнював, читаючи доступні йому публікації, що зачіпають цю тематику, ознайомився з фрагментами роботи свого друга, історика М. Маркевиа, "Історія Малоросії" ще під час її редагування. Та безпосереднім джерелом натхнення для написання поеми стала "История русов" Д. Бантиша-Каменського ‒ подано не тільки загальну канву подій, а й окремі деталі, до того ж, в жодному іншому історичному джерелі немає вислову "Тарасова ніч" і Тараса Федоровича не називають Трясилом.
Встає хмара з-за Лиману... Така її доля! ‒ варіація рядків народної пісні "Ой з-за гори, з-за Лиману вітер повіває...".
Виростають нехрещені Козацькії діти... В церкву не пускають! ‒ рядки близькі до розповіді в збірнику І. І. Срезневського "Запорожская старина" про релігійні переслідування українського населення в Речі Посполитій.
Уніати ‒ прибічники унії, об'єднання православної й католицької церков, проголошеного 1596 р. на синоді в Бересті.
Наливайко Северин ‒ один із ватажків козацького повстання в Україні та в Білорусі 1594 ‒1596 рр. Після поразки повстанців у бою при Солониці 1596 р. біля Лубен був виданий верхівкою козацької старшини польському війську і після жорстоких тортур страчений (четвертований) у Варшаві 1597 р.
Кравчина ‒ козацько-селянське військо, яке наприкінці XVI ст. зібрав Наливайко; назва, можливо, пов'язана з імовірним походженням Наливайка з родини кравців.
Павлюга ‒ Павло Михнович Бут, більш відомий під ім'ям Павлюк, як звали його козаки. Обраний нереєстровими козаками гетьманом, 1637 р. очолив повстання, що охопило значну частину України. Проте після перших успіхів повстанців розбито під Кумейками та Боровицею, Павлюка схоплено і страчено у Варшаві (1638).