Льюїс Керрол — Аліса в Країні Чудес (характеристика та аналіз героїв твору)

Аліса. Головна героїня твору, семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в Країні Див. Образ Аліси має реальний прототип – це дівчинка Аліса Плезенс Лідделл, знайома автора. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі безпосередність і душевну відвертість. Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез'ясовність, у Країні Див царює своя бездоганна логіка.

Білий Кролик. Саме через нього Аліса вирушає у таємничу і незвичайну мандрівку. Білий Кролик завжди поспішає, часто губить свої речі (рукавички, віяло) і усього боїться. Вперше побачивши Кролика, який говорить "Ой лишенько, як я забарився!", Алісу більше дивує, що в нього є нагрудна кишенька, а в ній – годинник. Білий Кролик був вишукано вбраний, з парою білих лайкових рукавичок в одній руці і віялом – у другій. У творі Аліса кілька разів зустрічається з Кроликом. Якось він назвав її Мері Ен і наказав бігти до його додому та принести пару рукавичок і віяло. Аліса подумала, що він переплутав її зі своєю служницею. Дівчинка гайнула, куди вказував Кролик, і опинилася у його чепурному будиночку. Всередині теж було охайно, а на столику лежали віяло й дві чи три пари білих рукавичок.

Миша. Персонаж, з яким Аліса знайомиться у озері з власних сліз. Найбільше Миша ненавиділа котів і собак. Коли з озера вийшли усі істоти, Миша почала читати їм "суху" лекцію, щоб усі швидше обсушилися, але цим вона не змогла допомогти. Коли Миша розповідала свою історію, а Аліса дещо не дочула і перепитувала, Миша образилася і пішла геть.

Додо. Влаштовує гру Гасай-Коло, під час якої усім вдається висушитися. Для цього він накреслив маршрут Гасай-Кола, а тоді уздовж нього розставив учасників. Усі пускалися бігти самі й спинялися коли заманеться, тому визначити, коли Гасай-Колу кінець, було не так то й просто. Після гри Додо оголосив переможцями усіх учасників, але призи мусила роздати Аліса.

Гусінь. Її зустрічає Аліса, коли тікає від Білого Кролика. Гусінь сиділа на великому грибі і статечно курила довгу кальянову люльку, не звертаючи жодної уваги на те, що діється довкола. Вона розкрила Алісі секрет про те, що один край гриба може зробити дівчинку вищою, а інший – нижчою. Гусінь дає Алісі цінну пораду ставитися до всього з терпінням.

Герцогиня. Опинившись у її домі, Аліса вражена гармидером і шумом. Дівчинка побачила Герцогиню у кухні, де вона тримала своє немовля, але чомусь сильно стрясала дитиною, яка пізніше на очах Аліси перетворилася на порося. Герцогиня любить в усьому шукати мораль, навіть у найбезглуздіших речах. Це дратує Алісу, а деяких висновків герцогині дівчинка навіть не може зрозуміти. Під час гри у крокет у Королеви, Герцогиня говорила Алісі, що "мораль є у всьому, треба тільки вміти її знайти". Герцогиня пригорнулася до Аліси, але дівчинка не була в захваті від такої близькості: по-перше, Герцогиня скидалася на справжню почвару, а по-друге – її підборіддя було на диво гостре.

Чеширський Кіт. Кіт з усмішкою від вуха до вуха. Вперше Аліса бачить його в кухні Герцогині, він сидів на припічку. На питання Аліси, чому Кіт такий дурносміх, Герцогиня пояснила, що це тому, що він – чеширський, а коти із графства Чешир сміються на весь шир. Згодом Аліса ще раз зустрічає Кота і між ними відбувається дивна розмова. Дівчинка запитала, як звідси вибратися. "Залежить, куди йти", — сказав Кіт. Аліса сказала, що їй однаково куди йти. "Кудись та дійдеш", — сказав Кіт. Він показав, де живе Капелюшник і Шалений Заєць, і сказав, що вона може завітати до них: у них обох не всі вдома. "Але я з такими не товаришую", — зауважила Аліса. "Іншої ради нема, — сказав Кіт. — У нас у всіх не всі вдома. У мене не всі вдома. У тебе не всі вдома". "Хто сказав, що у мене не всі вдома?" — запитала Аліса. "Якщо у тебе всі вдома, — сказав Кіт, — то чого ти тут?"

Чеширський Кіт міг зникати шматками, під час гри у крокет видно лише його голову (тому Кат не може виконати наказ Королеви зітнути Котові голову), а усмішка Кота могла висіти у повітрі деякий час.

Шалений Заєць. Аліса потрапляє у його садибу, де два димарі на даху виглядали, як заячі вуха, а дах був накритий хутром. Сама садиба виявилася великою, тому Аліса відкусила чималий кусник гриба й довела свій зріст до двох футів. Перед будинком Шалений Заєць і Капелюшник пили чай. Між ними спав Сонько-Гризун, правлячи їм за подушку. Заєць із Капелюшником не зовсім приязно прийняли Алісу, але дівчинка достойно і виховано повела себе.

Капелюшник. Загадує Алісі безглузду загадку: чим крук схожий на капшук. Капелюшник мав годинник і говорив, що час живий і з ним треба поводитися правильно. Королева хотіла зітнути голову Капелюшнику, від того часу у нього завжди була шоста година і він пив чай. У садибі Шаленого Зайця завжди була пора чаю.

Королева. Її улюбленим заняттям є накази стинати голови підданим, а також грати у крокет. Королеви так бояться, що садівники перефарбовують троянди в інший колір. Зустрівшись з Алісою, Королева розлютилася і наказала відтяти дівчинці голову. "Дурниці!" — твердо промовила Аліса на весь голос, — і Королева затихла.

Казна-Що-Не-Черепахи. Піти до цього персонажа Алісі пропонує Королева. Туди дівчинку відводить Грифон. Казна-Що-Не-Черепаху був сумний та невеселий, весь час зітхав, а познайомившись з Алісою, розповів, як ходив до морської школи. Казна-Що-Не-Черепаха розповідав, як вивчав чотири дії матимачухи: добивання, відбивання, вноження і обділення. Науку він називав неукою. У його школі навчання було безглуздим, вивчалися непотрібні і незрозумілі предмети, наприклад, омарова кадриль

Ящур Крутихвіст. Один з двадцяти присяжних, які на початку суду записували свої імена, щоб до кінця суду не забути. Аліса бачила, що вони писали слово "пришелепкуваті". Перо Ящура рипіло, тому Аліса його спритно поцупила, а він так і не збагнув, куди воно поділося. До кінця дня він мусив писати пальцем, який не лишав на табличці жодного сліду.