1. Тема:
Осмислення жахів Першої світової війни, оплакування загиблих друзів і руйнування мирного життя.
2. Ідея:
Показати трагедію людських втрат, розпач і біль, викликані війною. Автор передає відчуття безповоротності загиблих і невідомості долі живих.
3. Основна думка:
Війна приносить страждання і смерть, залишаючи тільки спогади та біль у серцях тих, хто вижив.
4. Жанр:
Лірика, елегія.
5. Художні засоби:
- Метафори: "Голубка маревіє" (зникнення миру), "водограй рида зі мною" (символ сліз).
- Анафора: "Де ви…" (повторюваний мотив пошуку зниклих і загиблих).
- Символіка:
- Голубка – символ миру, що знищений.
- Водограй – символ сліз і вічної пам'яті.
- Сонце, олеандри – символи крові та смерті.
- Епітети: "сонце ранене", "печальні імена" (передають атмосферу трагедії).
- Контраст: життя до війни ("розквітлі губи") і війна ("олеандри всі в крові").
- Перша строфа: спогад про загиблих жінок, символізує втрачений мир.
- Друга строфа: звернення до загиблих друзів-солдатів, їхні імена звучать як дзвони в церкві.
- Третя строфа: припущення, що дехто ще живий, але світ усе одно залитий кров'ю.
Вірш написаний верлібром (вільний вірш, без чіткої рими й ритміки), що передає відчуття хаосу й болю.
8. Стислий переказ:
Ліричний герой згадує загиблих друзів та коханих, звертається до їхніх тіней, ніби шукаючи відповідь у водограї, що символічно "плаче" разом із ним. Він не знає, чи живі ще деякі його товариші, але бачить навколо лише кров і руйнування, що приніс світові конфлікт.