Гарпер Лі — Убити пересмішника (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Роман.

Опубліковано. 1960 р.

Автор. Нелл Гарпер Лі (1926-2016) – американська письменниця.

Тема. Зображення расових проблем, самотності людини, а також дітей, які вступають у світ дорослих.

Ідея. Утвердження думки про те, що людина мусить відстоювати справедливість і боротися за благородну справу, хоч може зазнати невдачі. Ствердження ідеї толерантності, порозуміння, миру й людяності.

Проблеми. Расова несправедливість; ксенофобія; рівність громадянських прав; толерантність; громадянська та людська мужність; співчуття до інших; відповідальність за свої вчинки; самотність і відчуженість; стосунки батьків і дітей.

Композиція і сюжет твору

Події роману відбуваються впродовж трьох років (1933-1935) у вигаданому містечку Мейкомб (Алабама). Розповідь ведеться від імені головної героїні – шестирічної Джін Луїзи Фінч (на прізвисько Всевидько). Вона живе зі старшим на чотири роки братом Джемом (Джеремі) і батьком-удівцем Аттікусом, який працює адвокатом. Всевидько і Джем дружать із хлопцем на ім'я Діл, який кожного року приїжджає до Мейкомба на літо до тітки. Троє дітей зачаровані розповідями про їхнього сусіда Артура Редлі (Страхолюда) і бояться його. Страхолюд веде самітницький спосіб життя, протягом багатьох років його майже ніхто не бачив. Діти мріють виманити його з будинку. Іноді вони знаходять дрібні подарунки, які хтось залишає в дуплі дерева неподалік садиби Редлі. Батько дітей, адвокат Аттікус Фінч, викликавши обурення всіх білих мешканців міста, береться захищати чорношкірого Тома Робінсона, несправедливо звинуваченого у зґвалтуванні білої дівчини.

Твір "Убити пересмішника" має складну жанрову будову. Це біографічний роман з елементами пригодницького й соціально-побутового романів. Книжка складається з двох частин: перша частина присвячена Страхолюду Редлі, а в другій частині роману йдеться про боротьбу за права Тома Робінсона.

Оповідь ведеться від імені Джін, це значно "унаївнює", спрощує "гострі" питання, порушені у творі. Очима дитини легше побачити й пояснити, що люди з різним кольором шкіри – однакові. Погляд оповідача на події є ретроспективним. Всевидько розповідає історію детально й розлого. Проте цей твір багатоголосий, читач ознайомлюється з життям різних верств населення, отримуючи уявлення про події з різних точок зору.

 Експозиція. Джін і Джем Фінчі, брат із сестрою, згадують про ті події, з часу яких минуло чимало років. Тоді вони з батьком, якого звали Аттікус, жили в Мейкомбі, мали чорну куховарку, а літом познайомилися з хлопчиком, що приїхав на літо до сусідки. Хлопчика звали Чарлз Бейкер Гарріс, але усі кликали його Діл.

Зав'язка. Наприкінці серпня Діл запропонував виманити з сусіднього дому Страхолюда Редлі, якого ніхто не бачив уже 15 років. Про Страхолюда, якого насправді звали Артур, ходили легенди, і діти хотіли побачити його.

Розвиток дії. На початку вересня Діл поїхав додому. Джін вперше пішла до школи. Дівчинка з братом почали знаходити подарунки у дуплі дуба, який ріс біля подвір'я Редлі. Знову настало літо і приїхав Діл, який тепер більше дружив з Джемом, а Джін здебільшого проводила вечори в товаристві сусідки – міс Моді Аткінсон. Перед від'їздом Діла діти залізли ввечері на подвір'я Редлі. Усе закінчилося пострілом, а Джем загубив штани, по які довелося повернутися вночі. Знову почалося навчання в школі, і Джем зізнався сестрі, що його штани, по які він тієї ночі повернувся, були складені і зашиті. Взимку горів будинок міс Моді, і коли вночі усі збіглися на вулицю, хтось непомітно вкрив Джін ковдрою, щоб вона не замерзла. Батько Джін і Джема був адвокатом і саме почав захищати чорношкірого на ім'я Том Робінсон, а в ті часи ніхто не вірив чорношкірим, навіть якщо вони не були винні. На Різдво діти отримали від дядечка Джека і тата духові рушниці, але батько попередив, що "убити пересмішника – великий гріх". Через справу батька Джін і Джема почали ображати у школі і місті. Знову настало літо, але Діл не приїхав. Якось, коли батька не було вдома, діти пішли зі своєю чорною куховаркою у її церкву і більше дізналися про справу Тома, якого Боб Юел звинуватив у насильстві над своєю дочкою. Тітка Олександра, сестра Аттікуса, переїхала до брата і зайнялася вихованням Джін і Джема. Діл втік з дому і залишився у тітки в Мейкомбі. Усі в місті радили Аттікусу відмовитися від справи Тома, але той навіть вночі охороняв негра від самосуду натовпу. Відбувся суд, на якому Аттікус довів, що насправді не Том побив дівчину, а її власний батько (дівчину бив лівша, а Томова ліва рука була коротша і вона в нього взагалі не працювала). Навіть докази не змогли врятувати чорношкірого, якого присяжні визнали винним. Аттікус вірив, що ще можна подати апеляцію, а Боб Юел на вулиці плюнув йому в обличчя і сказав, що рано чи пізно він розправиться і з ним. Джін і Джем тепер переживали за батька, боялися, щоб Юел не вбив його. Том працював на фермі в епфілдській тюрмі, і якщо апеляція не допомогла б, його посадили б на електричний стілець. Якось він спробував втекти з тюрми, тож його вбили. Юел і далі погрожував.

Кульмінація. У День усіх святих, коли Джін з Джемом самі поверталися вночі додому зі святкування у школі, на них напав Боб Юел з ножем. На порятунок дітям прийшов Страхолюд.

Розв'язка. Страхолюд Редлі вбив Боба Юела, а непритомного Джема, у якого була зламана рука, відніс додому. Аттікус та шериф домовилися, що офіційною версією буде те, що Боб Юел сам наткнувся на свій ніж. Джін відвела Редлі додому і більше його ніколи не бачила.