Допомагаючи містеру Канінгему, Аттікус давав своїм дітям приклад допомоги навіть тим, хто не може заплатити: "Сидячи у вітальні, вони довго і нудно розмовляли про ущемлення прав на успадкування, а прощаючись, Канінгем сказав батькові: — Не знаю, містер Фінч, коли я зможу з вами розрахуватися. — Хай це вас не турбує, Уолтер,— сказав Аттікус".
Коли Аттікус почав допомагати чорношкірому, він вчив своїх дітей поважати інших людей, якими і ким би вони не були, а також бути чесними перед собою та іншими: "Найголовніше – якщо я не стану його захищати, то не зможу дивитися людям у вічі, не зможу представляти наш округ на законодавчих зборах, не зможу навіть сказати тобі або Джемові, щоб ви робили так, а не інакше. — Ти хочеш сказати, що якби ти відмовився захищати цю людину, ми з Джемом могли б тебе не слухатися? — Майже так. — Чого? — Бо я не зміг би вимагати од вас, щоб ви слухалися. Розумієш, Всевидько, робота наша така, що кожному адвокату, принаймні раз у житті, доводиться стикатися з судовою справою, яка торкається його особисто. Саме така справа у мене тепер".
Аттікус дає Джін і Джекові приклад непохитності і відстоювання власної точки зору: "— Майже всі вважають, що ти робиш не так, як треба... — Це їхнє право, і їхню думку треба поважати,— сказав Аттікус.— Але для того, щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жиги в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості".