Джордж Орвелл — 1984 (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Роман-антиутопія.

Час створення. 1948 р.

Автор. Джордж Орвелл (1903-1950) – англійський письменник і публіцист

Тема. Зображення тоталітарного суспільства майбутнього, де цілком ігноруються базові гуманістичні принципи, а влада здійснюється за допомогою безкінечної війни, терору, залякування й інформаційного одурманення населення.

Ідея. Людина марно бореться з репресивною, пропагандистською державною машиною, яка побудована на залякуванні, фальсифікаціях, тотальному стеженні і недовірі.

Проблеми. Влада; природа влади; куди прямує сучасне суспільство; яка смерть справжня: фізична смерть індивіда чи смерть його внутрішнього єства; свобода; подальший розвиток цивілізації; деградація людського суспільства; самотність.

Композиція і сюжет твору

Головний герой, Вінстон Сміт, живе в Лондоні, працює в Міністерстві Правди і є членом Зовнішньої Партії. Він не поділяє партійних ідеологій, і в глибині душі вельми сумнівається в партії, навколишній дійсності й узагалі в усьому тому, в чому тільки можна сумніватися. Якось в антикварній крамничці він купує щоденник, якому довіряє свої думки. Зовні чоловік вдає прихильника партії, сумлінно виконує свою роботу, але побоюється бути викритим. Йому здається, що одна його колега Джулія шпигує за ним, а інший високопосадовий співробітник їхнього міністерства, член Внутрішньої партії О'Брайєн може бути його спільником, адже виглядає, наче підпільний революціонер. Знову відвідавши крамничку Чарринґтона, Вінстон оглядає кімнатку, яку продавець міг би йому здавати для усамітнення і роздумів. Вінстон виявляє, що Джулія слідкує за ним, але на роботі він отримує від неї записку, у якій вона зізнається йому у коханні. У них зав'язується роман, вони кілька разів на місяць влаштовують побачення, але Вінстона не залишає думка, що вони вже небіжчики (вільні романтичні відносини між чоловіком і жінкою, які є членами партії, заборонені партією). Вони винаймають кімнатку у Чарринґтона, яка стає місцем їх постійних зустрічей. Вінстон і Джулія наважуються на божевільний вчинок – похід до О'Брайєна, адже вважають, що йому можна довіряти, що він член підпільного Братства, про яке ходять чутки. О'йБраєн їх щиро приймає і дає книгу, написану ворогом держави Ґолдштайном. Та через деякий час Вінстона і Джулію заарештовують у кімнатці Чарринґтона, бо цей милий старий виявився співробітником Поліції думок. У Міністерстві Любові Вінстона довго катують. Головним катом, на подив Сміта, виявляється О'Брайєн. Від постійних фізичних і психічних страждань Вінстон поступово відрікається від себе, від своїх поглядів, сподіваючись зректися їх розумом, але не душею. Зрештою, герой зрікається і зраджує навіть Джулію. Так Вінстона "вилікували" від революційних поглядів, його відпускають, і решту свого життя він проводить, попиваючи джин і вірячи у все, про що офіційно повідомляє влада. Тепер він справді любить партію, справді любить Старшого Брата. Герой пізнає велич і красу ідеології Партії. Подальша його доля не простежується. Він може загинути в казематах або ж долучитися до вибраних – зрозуміло лише, що Партія знову перемогла й правитиме вічно.

Роман складається з трьох частин. Перша частина пов'язана із Вінстоновим баченням світу. Друга – із забороненими сексуальними стосунками Вінстона із Джулією і його згодою долучитися до повстання проти Партії. Третя – із арештом Вінстона Поліцією Думок і його ув'язненням у Міністерстві Любові, де його "лікують" від "неправильних" думок.

Експозиція. 1984 рік. Вінстон Сміт, член Зовнішньої Партії, мешкає у руїнах Лондона, головного міста Злітно-посадкової Смуги № 1 – прифронтової провінції тоталітарної супердержави Океанія. Сміт працює у Міністерстві Правди, де займається безперервною фальсифікацією різної історичної інформації. Лідером тоталітарного суспільства, у якому живе Вінстон, є Старший Брат. Вінстон знаходиться, як і всі інші, під невпинним наглядом і вдень і вночі, адже "Старший Брат пильнує за тобою".

Зав'язка. У записнику з червоним задником та мармуровою обкладинкою Вінстон, сховавшись від телезахисту, починає записувати свої думки, міркування, погляди, адже не поділяє партійні гасла та ідеологію.

Розвиток дії. Вінстон згадує батьків, сестричку і їхнє зникнення, згадує колишню дружину Катерину, яку ніколи не кохав. Він намагається згадати, який був світ раніше, шукає про це у книжках, питає старших людей, але скрізь лише брехня. Колега Вінстона – Джулія, зізнається йому у коханні. Між ними починається роман, для зустрічей вони знімають кімнатку у продавця антикварної крамнички Чарринґтона. Їм здається, що їхній колега О'Брайєн має такі ж погляди, як вони, тому зізнаються йому у всьому і отримують від того книгу Гольдштейна – найбільшого ворога Партії. Невдовзі О'Брайєн і Чарринґтон виявляються не тими, ким були. Вони видають Вінстона і Джулію, їх арештують. Вінстон потрапляє у Міністерство Любові, де його мають "вилікувати" від революційних поглядів. О'Брайєн виявляється його головним катом і пояснює мету Партії і її бажання.

Кульмінація. Під впливом тортур і катувань Вінстон відмовляється від всіх своїх поглядів, зраджує навіть Джулію, благаючи О'Брайєна катувати її, а не його.

Розв'язка. Вінстон знову полюбив Партію і Старшого Брата, повернувся у суспільство, як відданий і вірний член партії. Він зустрів одного разу Джулію, але зрозумів, що обидва зрадили один одного і не можуть бути разом.