Джон Майкл Грін — Провина зірок (характеристика та аналіз героїв твору)

Гейзел Грейс Ланкастер. Головна героїня роману, яка хвора на рак. Їй лише 16 років, та ще в 13 років у неї виявили рак щитовидки, який спровокував чимало метастазів у легенях, які почали наповнюватися рідиною. Дівчина потрапила в експериментальну групу, де лікували фаланксифором. Метастази перестали рости, але легені так і не запрацювали. Через це дівчина дихала киснем з балона, який возила за собою на маленькому візку. Життя з раком не було таким насиченим, як у її однолітків, але лише до того моменту, поки вона не познайомилася з Огастасом Вотерсом. Дівчина багато часу проводила з Гасом, який теж мав рак і тому втратив ногу. Молоді люди переглядали фільми, читали книжки, ділилися переживаннями та мріями.

Цитати: "Я відвела очі, відразу згадавши про тисячу своїх недоліків. Я в старих джинсах, які спершу насилу налазили на мене, а тепер висять у найнесподіваніших місцях, і в жовтій футболці з рок-гуртом, який мені вже не подобається. А ще коси: підстрижені під пажа, і я їх навіть не розчесала. Щоки у мене, як у тлустого бурундука, — побічний ефект лікування. В цілому я схожа на людину нормальної статури з повітряною кулею замість голови. Це якщо не рахувати набряклих гомілок", "Я не ходжу в нормальну школу вже три роки. Батьки — мої найближчі друзі. Третій друг — письменник, який гадки не має про моє існування. Я доволі сором'язлива — не з тих, хто перший тягне руку", Огастас говорить про Гейзел так: "Ти — як Наталі Портман з фільму "V означає вендета". Короткострижена вродливиця не визнає авторитетів і несамохіть закохується в хлопця, від якого самі проблеми. Це ж твоя біографія, наскільки я розумію".

Огастас Вотерс. Красивий і харизматичний 17-річний хлопець, який через рак втратив ногу. До хвороби займався баскетболом. Батьки звали його Гасом. Він носив з собою цигарки, але ніколи їх не палив і називав це метафорою (маленька перемога над смертю). Найбільше боявся бути забутим після смерті. Після знайомства з Гейзел Гас закохався в неї, прочитав її улюблену книжку і запропонував удвох відвідати Амстердам, аби дізнатися в автора книжки про те, що сталося з героями далі. Хоч зустріч із письменником виявилася не найприємнішою, це не завадило закоханим провести прекрасні дні в Амстердамі. Улюблений роман Огастаса – "Ціна світанку", написаний за мотивами його улюбленої відеоігри. Гас сприймає відеоігри надто серйозно; він закоханий у метафору. Огастас Вотерс помер через вісім днів після репетиції власного похорону, рак зупинив його серце. Після смерті Гаса Гейзел удалося роздобути його лист, який хлопець відправив нідерландському письменнику з варіантом фіналу його "незавершеного роману" – освідченням коханій дівчині.

Цитати: "Я була впевнена, що раніше його не бачила. Довготелесий і струнко-м'язистий, він скорчився на дитячому пластиковому стільчику. Волосся темно-руде, пряме й коротке. Мій одноліток чи, може, на рік старший, сидить на краєчку стільця в зухвало незручній позі, одна рука наполовину застромлена в кишеню темних джинсів", "Голос у нього був низький, прокурений і приголомшливо сексуальний. — Мене звати Огастас Вотерс, — представився він. — Мені сімнадцять. Півтора року тому в мене діагностували легку форму остеосаркоми, а тут я сьогодні на прохання Айзека", "Незабаром хлопець усміхнувся і відвів блакитні очі.", "Він лише трохи накульгував на праву ногу, але ступав упевнено і рівно — на протезі, як я зрозуміла". Про себе Огастас говорить: "Я на американських гірках, які ведуть тільки вгору, друже мій", "Я боюся забуття, — відповів хлопець по паузі. — Боюся ірраціонально, як сліпий боїться темряви", "— Вони (цигарки) не вбивають, якщо їх не запалювати, — сказав Огастас, коли мама загальмувала біля узбіччя. — А я в житті жодної не запалював. Це метафора, ось дивися: ти тримаєш у зубах смертельно небезпечну річ, але не даєш їй можливості виконати своє смертельне призначення".

Айзек. Друг Огастаса, який ходив до групи підтримки. Довговидий, худорлявий, з прямим білявим волоссям, що звисало на одне око. В Айзека була надзвичайно рідкісна форма раку очей.

Цитати: "Одне око йому вирізали ще змалечку, і він носив грубі окуляри, в яких його очі, справжнє і шкляне, здавалися неприродно великими, наче вся голова його була штучним оком, з якого на вас витріщалося око справжнє. Як я второпала з нечастих візитів Айзека в групу підтримки, рецидив поставив під загрозу і його збережене око", "Ми з Айзеком спілкувалися зітханнями. Щоразу як хтось обговорював протиракові дієти чи висміював товчені акулячі плавники, він дивився на мене й тихенько зітхав. Я насилу помітно хитала головою й теж зітхала", "Мене звати Айзек, мені сімнадцять років. Судячи з усього, за два тижні у мене операція, після якої я залишуся сліпим. Я не скаржуся, буває і гірше, але, розумієте, осліпнути не дуже приємно. Мене підтримує моя дівчина. І друзі. Огастас ось, наприклад, – він кивнув на новачка, у якого тепер з'явилося ім'я".

Патрик. Керівник групи підтримки для хворих на рак. Йому єдиному з-поміж учасників було вже за вісімнадцять. Він часто розповідав про те, як у нього був рак і всі гадали, що він помре, та він не помер. На завершення зібрання групи Патрик завжди читав перелік імен тих з групи, які уже померли.

Майкл. Один з учасників групи підтримки. 20-річний хлопець, який хворів на лейкемію.

Ліда. 16-річна дівчина з групи підтримки, красуня, яка мала тривалу ремісію раку апендиксу.

Петер Ван Гаутен. Улюблений письменник Гейзел, який раніше жив у США, а потім переїхав у Нідерланди. Написав роман "Царська неміч". Коли Гейзел і Огастас прибули до письменника, він усіляко ухилявся від розповіді про подальшу долю персонажів його роману і навіть відрікся від нього. Він сказав, що сподівався, що хвора дівчинка не зможе перелетіти через океан, тому вирішив дати їй якусь розраду. Згодом Гейзел дізналася, що Ван Гаутен сам втратив 8-річну доньку, яка хворіла раком.

Цитати: "Я дізналася про це від вищезгаданого третього найкращого друга, Петера Ван Гаутена, письменника-самітника, автора "Царської немочі", що стала для мене другою Біблією. Петер Ван Гаутен єдиний з усіх моїх знайомих, схоже, а) розумів, що означає вмирати, і б) не помер", "Це навіть не блискуче написаний твір. Просто автор, Петер Ван Гаутен, немовби дивним чином зрозумів мене. "Царська неміч" — моя книжка, так само як моє тіло — це моє тіло, а мої думки — це мої думки", "Вона написала Петеру Ван Гаутену багато листів, але відповіді не отримала. Вона дізналася, що "Царська неміч" — його єдина книга, яку він видав десять років тому".

Кейтлін. Подруга Гейзел.

Кароліна Матерс. Колишня дівчина Огастаса, яка померла від раку. Кароліна вічно ходила похмура і нещасна, але Огастасу це подобалося.

Цитати: "Не знаю, в чому була біда: в Кароліні чи в її пухлині. Одна медсестра сказала мені якось, що захворювання Кароліни на медичному жаргоні називається "пухлиною злобності", тому що перетворює людину на чудовисько", "Тривало це майже рік, і майже рік я зустрічався з дівчиною, яка ні з того ні з сього починала реготати, тицяти в мій протез і обзивала мене Кикотем".

Лідавей Фліхенгарт. Помічниця Петера Ван Гаутена, яка запропонувала Гейзел зустрітися з письменником п'ятого травня.