Джон Майкл Грін — Провина зірок (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Роман.

Час створення. 2012 рік.

Автор. Джон Майкл Ґрін (нар.1977 р.) – сучасний американський письменник.

Тема. Зображення життя підлітків, які тяжко хворіють.

Ідея. Навіть важкохворі люди здатні творити, кохати й бути коханими, шукаючи можливості для самовираження й самоствердження.

Проблеми. Соціальна ізольованість хворих людей; соціальні ярлики; перше кохання; стосунки з батьками; філософія життя; життя і смерть; життя людей, що страждають на онкологічні захворювання.

Композиція і сюжет твору

Дія роману відбувається в Індіанаполісі, рідному місті письменника. Події розгортаються в короткий часовий проміжок: з квітня до липня. Історію написано від особи головної героїні – 16-річної дівчини Гейзел, яка з 13 років хворіє на рак. Батьки змушують її відвідувати групу підтримки, де вона закохується в 17-річного Огастаса Вотерса, колишнього баскетболіста з ампутованою ногою. Дівчина-підліток має фатальний діагноз і не може дихати без кисневих балонів, тому вимушена постійно тягнути їх за собою, а її життя підтримують неіснуючі в медицині ліки "Фаланксикор". Попри все вона поводиться не просто гідно, а й мужньо: відвідує коледж, турбується про батьків і Гаса.

Події розгортаються довкола неіснуючої книжки Петера Ван Гаутена "Царська неміч". Це улюблена книжка Гейзел, де історію розповідає хвора на рак Анна, головна героїня твору. Її мати закохалася в багатія голландця, що продає тюльпани. Він має багато різних ідей щодо лікування дівчини. Подальша доля героїв роману невідома, він обривається на півслові чи то через смерть Анни, чи то через брак сили, щоб продовжити оповідь. Тож вигаданий роман та його автор, що живе усамітненим життям, стають ключовими гравцями в творі "Провина зірок". Адже Гейзел мріє перед смертю дізнатися, що ж сталося з героями її улюбленої книжки. Огастас, як усі смертельно хворі діти, за сприяння благодійної організації має право на здійснення одного заповітного бажання – разом із коханою поїхати в Амстердам і в будь-який спосіб домогтися від письменника Ван Гаутена відповідей на її запитання.

Для героїв твору зустріч із письменником була невдалою: до приречених дітей, які подолали величезну відстань, він поставився неприязно, сказавши, що ніколи нічого не розкаже, адже вони не вловили ідею його твору. Тут варто зауважити: у фінальній частині роману стає зрозуміло, що образ Анни в "Царській немочі" навіяний особистою драмою Ван Гаутена, котрий утратив восьмирічну доньку, хвору на рак. Поїздка була насичена різними подіями: музей Голокосту; поцілунок Огастаса і Гейзел; розповідь Гаса, що його хвороба прогресує, тощо. Це дає змогу виділити окремі мотиви, важливі для розуміння змісту твору й образів головних героїв. Зокрема, відвідування Огастасом і Гейзел музею Анни Франк, де один із експонатів – книга жертв Голокосту в Голландії. Багатьом із цих жертв узагалі немає жодних пам'ятних знаків чи музеїв. Тож, щоб зберегти про них пам'ять, дівчина поклялася за них молитися. Попри доволі скептичне ставлення підлітків до світу й людства, для них так само важливо, щоб їх пам'ятали. Уже після смерті Огастаса Гейзел доходить висновку: "Втрата того, з ким ти ділишся спогадами, означає втрату самих спогадів".

На похорон Огастаса приїхав навіть Петер Ван Гаутен, але Гейзел вже не мала потреби в тому, щоб дізнатися, як закінчився роман "Царська неміч". Подальші шукання Гейзел символізують етап її дорослішання. Їй важливо відшукати закінчення роману, яке написав Огастас. Замість епілогу до рук дівчини потрапив його лист, написаний письменнику Ван Гаутену, який водночас є і прощанням з коханою, і розповіддю про життєві переконання юнака. Останні рядки листа Огастаса сприймаються як головна ідея усього твору: "Я кохаю її. Мені так пощастило, що я кохаю її, Ван Гаутене! На цьому світі ми не вибираємо, буде нам боляче чи ні, старий, але можна обрати, хто зробить нам боляче. Я своїм вибором задоволений. Сподіваюся, вона теж". І Гейзел упевнено стверджує: "Я теж, Огастасе. Я теж"… І не дивно, що саме ця книжка, хоча й опосередковано, примусила Ван Гаутена зізнатися, що кращого фіналу, ніж написав Гас, бути не може ("йому нічого додати").

Експозиція. Гейзел, яка хворіє на рак, на прохання матері відвідує щотижневі засідання групи підтримки. Там хворі розповідають про себе і про свої переживання.

Зав'язка. Одного разу під час засідання групи Гейзел знайомиться з Огастасом Вотерсом, який хворів на остеосаркому і втратив ногу.

Розвиток дії. Між Гейзел і Огастасом зароджуються почуття, вони розповідають одне одному про улюблені книги, зокрема, дівчина захоплена книгою "Царська неміч", у якій оповідь ведеться від хворої на рак дівчинки Анни. Книга обривається на найцікавішому місці, і Гейзел хоче знати, що ж сталося далі. Вона написала письменнику Петеру Ван Гаутену багато листів, але відповіді не отримала. Та якось Ван Гаутен написав, що якщо дівчина опиниться в Амстердамі, він радо відповість на її запитання (письменник переїхав з США у Нідерланди). Огастас вирішує використати своє єдине бажання на мандрівку до Петера Ван Гаутена в Амстердам. Гейзел і Огастас полетіли в Нідерланди, але письменник холодно зустрів їх і ухилявся від розповіді про подальшу долю персонажів його роману і навіть відрікся від нього. У готелі Огастас зізнався Гейзел, що він хворий – рак по всьому тілу. Вони повернулися додому, хлопець продовжив лікування.

Кульмінація. Гейзел дізнається про смерть Огастаса. На похороні несподівано з'явився сам Петер Ван Гаутен.

Розв'язка. Ван Гаутен розповів Гейзел, що листувався з Гасом в його останні дні. Та Гейзел уже нічого не хотіла слухати, проте через деякий час зрозуміла, що в Петера Ван Гаутена від раку померла дочка. Пізніше Гейзел отримала скани листа Гаса до Петера Ван Гаутена. У цих листах Гас зізнавався, що кохає Гейзел і потайки прокрався в палату інтенсивної терапії, коли їй було гірше.