Ульф Старк — Маленька книжка про любов (характеристика та аналіз героїв твору)

Фред. Головний герой повісті, хлопець восьми років. Ім'я Фред означає шведською "Мир", "Але це не допомогло. Почалася війна", – говорить хлопчик на початку повісті. Хлопчика назвали на честь Фреда Астера – відомого американського актора, танцюриста, хореографа і співака. Восьмирічний Фред і його мама чекають на повернення батька з фронту. Хлопчик розмовляє з його фото, а ще – з вентилятором у гардеробній кімнаті. Фреду доводиться долати голод, холод, страх перед дівчиною, яка йому подобається, навіть доводиться спробувати кров із свого розбитого носа, коли він заступився за Ельсу. Смак власної крові, який заважає йому дихати, передує зізнанню в любові: Ельса, виявляється, поділяє його почуття. Фред продає різдвяні ялинки, щоб заробити трохи грошей і допомогти мамі. Торговець ялинками дає йому можливість заробити якомога більше. А незнайома пані, яка вторгувала ялинку, дарує хлопчикові свої парфуми, що йому дуже сподобалися, викликавши асоціації з мирним життям, літом, квітами і травами, безмежним щастям. Цей флакончик парфумів Фред дбайливо зберігав, щоб потім подарувати мамі на Різдво. Щоб вона не забувала, що таке літо, мир і квіти. Головний герой сумнівається, переживає, вагається, страждає від першого кохання. Ельса має сильні м'язи порівняно з ним, але Фредові байдуже, бо він кохає цю дівчинку і захищає її як може. Свій розбитий ніс Фред називає "незначна воєнна травма".

Хлопчик весь час порушує правила, ба навіть влаштовує бійки, але його енергія не руйнівна, а творча. Просто вона ще незграбна, тому коли він хоче допомогти дівчині –  ненароком ображає її, коли хоче висміяти "того ідіота, що затіяв війну" –  отримує від директора догану, а коли рветься захистити кохану – йому розбивають носа. І все ж Фред перемагає: і свій страх, і нерозуміння дівчини, і навіть Гітлера, коли перетворює його на вусатого скелета (таким він і залишиться в пам'яті всіх школярів, хай би як лютував директор!). Фред перемагає війну тим, що закохується, і тим, що продовжує бути дитиною наперекір обставинам.

Особливо зворушують стосунки хлопчика з відсутнім татом. Із того, що Фред постійно розмовляє з батьковим образом про найінтимніші речі, із того, що дуже добре знає, що сказав би тато в різних ситуаціях, видно, якими близькими були малий і великий хлопці до розлуки.

Завдяки Ельсі Фред долає страх і йде на жертви, вчиться розуміти й поважати думку іншої людини. Завдяки їй він відкриває собі себе — хлопця, в якого можна закохатися.

Цитати: "Я брав гроші, оскільки добре вмів рахувати. А ще допомагав покупцям, якщо вони хотіли, віднести ялинки до них додому. За це Ґранфош мені платив, а люди давали чайові. А ще мені діставалося гілля та обрубки ялин, яке потім ми з мамою закидали вдома в камін та в кахляну грубу. Це було добре. Так я бодай чимось забезпечував родину", "Мене охопила гордість. Я став струнко. А коли покосував на Ельсу, то побачив, що вона дивиться на мене. Тепер я помітив: очі в неї зелено-сірі", "Найгірше те, що ти виріс, — сказав мені тато. Це не так вже й погано, — відповів я, бо був одним із найменших у класі".

Едіт. Мама Фреда, якій доводиться працювати кондуктором трамвая, щоб хоч якось утримувати сім'ю під час війни. Фредова мама, не ховаючись перед сином, для опису війни використовує лайливі слова, і впевнено каже, що якщо йдеться про таке лихо, то лайку вживати можна. Жінці важко без чоловіка, який перебуває на війні, але вона завжди уважна і турботлива з Фредом. Едіт готується принести у світ нове життя, і повідомлення про вагітність стає справжнім подарунком на Різдво для Фреда і його тата.

Цитати: "Мама зайшла у велику кімнату й поцілувала мене в чоло. Вона вже була взута у високі чорні чоботи зі шнурками. І одягнена в уніформу з металевими гудзиками. Бо тепер мама працювала кондуктором трамвая, щоб нам вистачало грошей", "Мама вже була вдома. У неї грав патефон. Сама вона танцювала по кімнаті зі шваброю. Притискала її до себе й мовби пливла, перебуваючи у сні, з якого не хотіла прокидатися", "Мама любила танцювати з татом. То було тоді, як вони зустрічалися. Але тепер черевики, в яких тато танцював, стояли в гардеробній кімнаті і тужили за його ногами. Ми також тужили. Але ми тужили не лише за його ногами, а й за цілим татом", "Раз по раз мама сміялася і гладила себе по животу, хоч ніхто не казав нічого дуже смішного".

Едвін. Тато Фреда, який перебував на півночі країни. Можливо, Норланд (місце його перебування) – то "Нордланд", добровольча танкова дивізія СС, сформована зі скандинавів. Батько Фреда любив танцювати зі своєю дружиною. Захоплення Фредом Астером було не випадковим. Це була своєрідна духовна енергія життя, енергія кохання, енергія мистецтва. Але настала Друга світова війна і все зруйнувала. Едвін пішов захищати кордони, а сім'я опинилася у скрутному становищі: їжу видавали за картками, вночі треба було робити затемнення, усі жили в стані тривоги й очікування чогось невідомого й страшного.

Батько заохочує Фреда бути сміливим і жертовним. І Фред робить сміливий вчинок, та оскільки цей вчинок також і бешкетний, то хлопець отримує догану за погану поведінку в школі. Фред виконує і другу татову пораду: вчиться бути жертовним – віддає коханій шоколадку, яку так мріяв з'їсти на Святвечір.

Едвіну вдається приїхати на Різдво додому. І хоч наступного дня він повинен вернутися назад, цей вечір для сім'ї найщасливіший, адже вони разом.

Цитати: "Я поставив тата на полиці кахляної груби, щоб він відчув тепло. Власне, не тата, а його фотографію. На голові в нього був негарний формений кашкет, а в роті – люлька", "Ми поставили ясла з дерев'яними фігурками так, щоб тато міг дивитися на них зі свого місця на кахляній грубі. Як-не-як, а це він їх змайстрував. Так гарно вмів майструвати хіба що Ісусів тато", "Там стояв військовий мотоцикл з коляскою. Гуркотів мотор. А голос належав водієві у шкіряній шапці та окулярах для їзди на мотоциклі. Він підняв одну руку й незграбно махнув твердою рукавицею. Фреде! Едіт! — гукнув він. — Допоможіть мені! Едвін! — скрикнула мама і похитнулася, ніби в неї запаморочилась голова. Тату! — загорлав я. Бо то справді був тато", "Потім він приніс свої черевики, у яких завжди танцював, почистив їх і завів патефон. Коли Фред Астер почав співати, тато запросив маму на танець".

Ельса. Однокласниця Фреда, у яку він закохався. Хлопчик був невисокий ("найменший у класі"), чутливий і з багатою уявою, йому бракувало відваги, а Ельса була дівчинка фізично сильна, рішуча, готова вести за собою. Спершу між Фредом і Ельсою виникло непорозуміння, та згодом вони зізналися одне одному у спільній симпатії і обмінялися подарунками на Різдво.

Цитати: "Вона сиділа поруч і гризла свою ручку. Втупила очі в папір у клітинку, а брови насупила так, ніби не могла чогось обчислити… Ельса – сильна і з кучерявим каштановим волоссям, що завжди неначе наелектризоване. До того ж вона гугнявить. Та все ж мені стає тепло лише тоді, як я дивлюся на неї, а не на якусь іншу дівчину. Чого воно так? Ельса має одну-єдину особливість: коли вона міряється з кимось силою рук, то неодмінно перемагає. Бо виявляється сильнішою. Одного разу вона поборола Конрада, що вважав себе найдужчим у класі", "Вона вдарила лінійкою по парті так, що та розбилася надвоє. Потім Ельса випростала спину й вийшла з класу, майнувши своїм наелектризованим волоссям", "Вона насупила брови. Вигляд у неї був такий, ніби вона ось-ось покладе мене тут у коридорі, біля скляної шафи зі скелетом, на лопатки", "Від тепла, що струмувало від неї, в мене почервоніло обличчя. Тож я рвонув у туалет і вмився холодною водою", "…вона читала мого листа! Як же довго вона його читала! Я боявся дивитися. Але все-таки дивився. Її чоло перетинала зморшка. Та, що з'являється тоді, коли людину обсідають великі проблеми", "З одного боку від мене ішов мій найкращий друг, з другого — дівчина, яку я любив настільки, що пожертвував задля неї своїм носом".

Оскар. Найкращий друг Фреда, ненавидів математику, любив грати у хокей. Оскар і Фред приклеїли гітлерівські вусики скелету у школі і за це отримали догани.

Ліна Лундстрем. Вчителька Фреда, мудра жінка, яка все розуміє і яка під час війни намагається дати хоча б трішки співчуття і радості дітям та їхнім мамам. В умовах війни вчителька формує в учнів ще більшу людяність і доброту. Вчителька не лаяла Фреда за витівки, а навпаки, пишалася сміливістю хлопчика, хвалила за знання з математики.

Цитати: "Потім учителька поплескала мене по плечу, пронизала своїми каштановими очима й попросила: коли хтось поцікавиться, що вона мені сказала, то я маю відповісти, ніби вона була розгнівана й дала мені добрячого прочухана", "Я майже закохався в учительку. Попри нашу різницю у віці", "Учителька загадала нам акуратно викласти усе з парт й забрати те, що не потрібне буде в другому півріччі. Цим учителька нагадувала маму, яка в усьому любила порядок", "А ще я хочу сказати, що ви — найкраща вчителька, яка в мене будь-коли була. І скільки ж їх у тебе було? Дві. Та все ж...".

Ґранфош. Друг Фреда, продавав ялинки перед Різдвом, давав хлопчикові можливість хоч трохи заробити.

Цитати: "Ґранфош, що продавав ялинки, підхопив мене попід руки й кілька разів підкинув угору, щоб зігріти. Пара з його рота кудлатою хмарою звисала йому на груди, як борода у гнома", "Ґранфош жив у тому самому будинку, що й ми. Він був кремезний і сильний, а долоні мав завбільшки з лопати, якими відгортають сніг. Але в нього була хвора нога. Він тягнув її, коли йшов. Через те його й не взяли до війська. Не було щастя, так нещастя помогло, — казав він", "Він любив жарти. З ним можна було говорити майже про все. Але треба було говорити так, ніби жартома".

Пані, схожа на фею. Жінка, яка купила ялинку. Фред доставив ялинку у квартиру жінки і отримав подарунки – шоколадку і трохи парфумів.

Цитати: "Потім він побачив якусь пані в шубі та хутряній шапці, яка ходила навколо ялинок і придивлялася до них. Вона твоя, — сказав він і кивнув головою. — Здається, там можуть бути непогані чайові", "У вухах у неї були блискучі сережки. Коли вона зняла шапку, то стала схожа на фею, хіба що була вища зростом. Вона дивилась на ялинку й усміхалася. Мабуть, уявляла собі, як на ній висять ялинкові прикраси і світяться свічки", "Але раптом мої похмурі думки розвіялися. Бо пані підійшла до мене. І я враз відчув, як гарно вона пахне. Немов якась літня лука, де водночас зацвіли геть усі квіти. І вона простягла мені шоколадку "Марабу"…".