Одного ранку він просто не прийшов на роботу : декілька порожньомозких людей прокоментували його відсутність. Наступного дня ніхто навіть не згадував про нього".
Катерина (Кетрін). Колишня дружина Вінстона.
Цитати: "Вони були разом приблизно п'ятнадцять місяців. Партія не дозволяла розлучень, але було легко домовитися про окреме життя у випадках коли не було дітей. Катерина була високою, світловолосою дівчиною, дуже стрункою з вишуканими рухами. Вона мала сміливе, орлине обличчя, обличчя яке хтось би назвав шляхетним допоки не зрозумів би, що під ним ймовірно нічого не має. На початку свого подружнього життя він вирішив – проте це можливо було тому, що він знав її більш особисто, ніж решту людей – що вона без жодного виключення найбільш тупа, вульгарна та порожньомозка особа, що йому коли-небудь довелося зустріти. Вона не мала жодних думок у своїй голові окрім гасел, і не було такої маячні, абсолютно жодної яку б вона не була здатна проковтнути якщо Партія годувала нею її зі своєї долоні. "Людська звукова доріжка" – таке прізвисько він дав їй потайки. І він продовжував нестерпне життя з нею лише заради однієї речі – сексу".
Амплефорт. Колега Вінстона, за спеціалізацією – поет, якого згодом ув'язнили, бо не догодив Партії. Зник у жахливій "кімнаті 101".
Цитати: "…м'яку, слабку та мрійливу істоту на ім'я Амплефорт, з дуже волохатими вухами та несподіваним талантом до спритикування римами та віршованими метрами, було залучено до виробництва версій-покручів – остаточні тексти, так це звалося – поем які стали ідеологічно образливими та невідповідними, але з тих або інших причин зберігалися у антологіях", "Він поклав долоню на своє чоло і на мить притис свої скроні, так наче він намагався щось згадати. "Такі речі трапляються," – почав він нерішуче – "Я здатен пригадати один випадок – можливий випадок. Це була необачність, безсумнівно. Ми здійснювали остаточну редакцію поем Кіплінга. Я дозволив слову "Бог" лишитися у кінці віршованого рядку. Я не міг нічим зарадити цьому!" – додав він майже обурено, підіймаючи своє обличчя аби поглянути на Вінстона".
Чаррингтон. Продавець з антикварної крамнички, який пізніше виявився агентом Поліції думок. Здавав Вінстону і Джулії кімнату, пізніше керував їхнім арештом.
Цитати: "Він був чоловіком близько шістдесяти років, хворобливий та зігбений, з довгим та доброзичливим носом і м'якими очима спотвореними товстими окулярами. Його волосся було майже повністю сивим, але його брови були густими і все ще чорними. Його окуляри, його галантність та нервові рухи, і той факт що він носив старезний жакет з чорного оксамиту, створювали навколо нього ауру інтелігентності, неначе він був певного роду літературознавцем, або музикантом. Його голос був м'який і водночас побляклий,а його акцент був не такий зіпсований як у переважної більшості пролів", "Містер Чаррингтон, здавалося, був удівцем у віці шістдесяти трьох років і постійно утримував цю крамничку вже впродовж тридцяти років", "Містер Чаррингтон все ще носив свій старий оксамитовий жакет, але його волосся, яке було майже сивим, перетворилося на чорне. Також він не носив своїх окулярів. Він обдарував Вінстона єдиним гострим поглядом, так наче засвідчуючи його особистість, а потім вже більше не приділяв йому жодної уваги. Він був все ще упізнаваним, але він вже не був тою самою людиною. Його тіло випрямилося, і здавалося стало більшим. Його обличчя перенесло лише крихітні зміни, що незважаючи на це завдали цілковитого та суцільного перетворення. Чорні брови були вже менш густими, зморшки зникли, цілі риси обличчя здавалося було замінено; навіть ніс здавався коротшим. Це було холодне, у стані бойової готовності обличчя чоловіка приблизно тридцяти п'яти років. Вінстону спало на думку що це перший раз у його житті він дивиться, з твердим знанням, на члена Поліції Думок".
Старий з пивнички. Вінстон випитував у нього, чи колись було краще жити, яке саме було колись життя і суспільний устрій, але так і не отримав бажаної відповіді.
Цитати: "Дуже старий чоловік, зігбений але жвавий, з сивими вусами що стирчали дибки наче у креветки, пнув роздовбані обертові двері та увійшов. Доки Вінстон стояв спостерігаючи, йому спало на думку що цей старий чоловік, якому повинно було бути щонайменше вісімдесят років, вже був середнього віку коли трапилася Революція. Він та ще декілька таких же як він були останніми з існуючих донині ланок пов'язаних зі зниклим світом капіталізму".