В Італії у 1861 році вона зустрілась з Добролюбовим і почала листуватися з ним.
Марко Вовчок тримала зв"язки із знайомими в Росії та на Україні, жила спільною долею зі своїм народом.
З "Колокола" Марко Вовчок довідувалась про політичне життя, про події в Росії. Тут вона прочитала в 1861 році сумну звістку про смерть Шевченка, а трохи пізніше – про смерть одного з найславетніших російських публіцістів – революціонера-демократа Добролюбова. Ці звістки глибоко вразили письменниццю.
Живучи за кордоном, Марко Вовчок співробітничає в журналі "Современник" та в інших виданнях.
У 1862 році в Петербурзі вийшла друга книга "Народних оповідань", куди ввійшли такі твори як "Ледащиця", "Два сини" та інші.
Співробітництво в "Отечественных записках".
На початку 1867 року Марко Вовчок повернулася в Росію і до 1878 жила переважно в Петербурзі. Тут вона співробітничала в журналі "Отечественные записки", де надрукувала ряд великих прозових творів російською мовою : "Живая душа", "Теплое гнездышко" та інші. Це був єдиний на той час демократичний журнал. Після закриття "Современника" в 1866 році Некрасов почав редагувати "Отечественные записки". Навколо Некрасова і Салтикова-Щедріна об"єдналися передові літератори, серед яких була і Марко Вовчок.
У цей час письменниця також часто зустрічалась з Д.Писарєвим, перекладала з ним твори Дарвіна. Це співробітництво було обірвано 1868 року трагичною загибеллю критика.
Останні роки життя.
У 1878 році Марко Вовчок виїхала з ПЕтербурга. В цей час почався новий наступ реакції, який призвів у 1884 році до закриття "Отечественных записок". Живучи в Петербурзі, Марко Вовчок дружила з Некрасовим, читала заборонені цензурою його твори, співробітничала з ним. Смерть Некрасова у 1878 році була тяжкою втратою для письменниці. Письменниця гостро відчувала наступ реакції, і це було головною причиною, чому вона залишила столицю.
Після виїзду з Петербурга Марко Вовчок жила на північному Кавказі, на Україні, в Саратові. На Україні письменниця деякий час перебувала на Київщині, де доробляла раніше написані твори і писала нові.
У 90-х роках вийшло в Саратові семитомне видання творів Марка Вовчка.
В останні роки свого життя Марко Вовчок написала кілька публіцистичних статей, в яких вона з почуттям патріотизму відгукується на події російсько-японської війни та революції 1905-1907 років.
Померла Марко Вовчок у 1907 році в місті Нальчику на Північному Кавказі, де і похована.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТВОРЧОСТІ
Марко Вовчок почала писати художні твори в середині 50-х років, коли відбувалося піднесення в демократичній літературі. Цей час знаменувався приходом до "Современника" Чернишевського і Добролюбова.
За короткий час вийшло кілька збірок творів Марка Вовчка, які знайшли широкі відгуки в читачів. Як згадують мемуаристи, у ті роки вся передова Росія захоплювалася повістями Марка Вовчка і ридала над долею її героїнь-селянок.
Популярність творів Марка Вовчка визначалась умінням письменниці в своїх творах піднести основні питання боротьби з кріпосництвом.
Джерела творчості.
Марко Вовчок створила реалістичні оповідання і повісті, широко використовуючи антикріпосницьку народну поезію. ЇЇ твори пройнфті глибокою народністю.
У часи діяльності Марка Вовчка письменники різних напрямків по-різному ставили питання про народність у літературі. Реакційні російські письменники (Погодін, Шевирьов), підносячи гасло православ"я, самодержавства, "народності", намагалися прищепити народові рабську покору перед самодержавством. Прогресивні письменники змальовували презирство і ненависть народу до рабства й покірливості, його незламну боротьбу за волю.
Таке розуміння народності сприйняла і Марко Вовчок. У її творах народ виступає не у святковому вбранні, а в праці, нужді й боротьбі. Викриваючи болячки кріпосницької системи, Марко Вовчок закликає народ до боротьби за волю. Проза Марка Вовчка, правдиво зображаючи дійсність, відповідала прогресивним вимогам свого часу. Передова російська критика палко підтримувала "гоголівський напрям" у літературі, тобто напрям викривально-реалістичний. Уміння Гоголя створити яскраві типи, гостра критика всього, що гнобило народ, стали зразком і для Марка Вовчка. Вона уважно прислухалася до Чернишевського, який в період написання нею "Народних оповідань" вмістив у журналі "Современник" велику працю про "гоголівський напрям " у літературі.
На ранній творчості Марка Вовчка позначився вплив "Записк мисливця" І.Тургенева, що вийшли окремою книгою у 1852 році і набули великої популярності. Уміння російського письменника простими словами кріпака відтворити його думки, прагнення, бажання волі було кращим зразком для письменниці.
Одним з джерел натхнення для Марка Вовчка був Шевченків "Кобзар". Полум"яні ідеї визвольної боротьби в Шевченковій ліриці, образи скорботних, знедолених жінок мали великий вплив на її творчість.
Тема знедоленого життя жінки-кріпачки вперше набула соціальної загостреності в творчості Шевченка. Марко Вовчок розробляла цю тему в прозі і вивела разючі своєю простотою та правдивістю образи кріпаків. У темній хаті кріпака убога обстановка; знесилені голодом і забиті панщиною люди живуть мріями про волю: то крізь вікно кріпачка бачить вільну людину, то сниться їй воля, то маревом снуються думи про краще життя. Особливо яскравими є в творах Марка Вовчка образи кріпачок-матерів, які, сподіваючись на краще життя, вірять у майбутнє щастя для своїх дітей.
"Народні оповідання" та інші твори.
Великою подією в літературному житті було видання першої та другої книг "Народних оповідань" Марка Вовчка. Ніби сам народ заговорив у них про своє життя, про крипацьку долю, про пекучі свої болі і бажання визволитись від кріпосників. Поряд з гнівною, революційно-пристрастною поезією Шевченка "Народні оповідання" були могутнім засобом у боротьбі проти кріпосництва.
У першу збірку ввійшли такі оповідання: "Сестра", "Козачка", "Горпина", "Одарка", "Сон", "Викуп" та інші. Більшість цих оповідань зображає трагедію селянина-кріпака, доводить, що кріпосництво – нестерпне, ганебне явище в суспільному житті. В оповіданнях проходять постаті безправних, затурканих, виснажених невільною працею кріпаків. Жінкі-матері, надірвані кріпацькою працею, хворіють, божеволіють. Їх розлучають з чоловіками, дітьми,що призводить до великих страждань і загибелі.
У "Народних оповіданнях" виведено також окремі статі незакріпачених селян. Такий є образ жінки в оповіданні "Сестра", такий є герой оповідання "Чумак". Тут письменниця протиставить життя незакріпаченої людини життю кріпака. Важким є життя і сестри, і чумака, але вони вільні у своїй праці, у своїх діях. Це дає змогу повніше виявити кращі риси своєї вдачі.
Реалізм творів Марка Вовчка досягає найбільшої сили в зображені кріпацтва.
Друга збірка "Народних оповідань" відзначається ще ширшою тематикою, виразнішим ідейним спрямуванням. Підтримуючи в цей час тісні зв"язки з російськими революційними демократами, журналом "Соввременник", Марко Вовчок піднеслась на вищий ідейний рівень у своїй творчості. В оповіданні "Ледащиця" письменниця знову виводить постать жінки-кріпачки, яка не тільки мріє про волю, але ціною свого занапащеного життя здобуває її.
Є у Марка Вовчка і сатиричні твори, як наприклад "Тюлева баба", де гостро висміюється пусте життя поміщиків. Заслуга Марка Вовчка також у створенні літературної казки ("Дев"ять братів і десята сестриця Галя", "Кармелюк" та інші.
"Два сини". Злободенній на той час темі рекрутчини присвячено оповідання "Два сини". В ньому розкрито глибокі переживання матері двох синів, реалістично змальовано картини безправного становища кріпаків. Розв"язка оповідання нагадує розв"язку Шевченкової поеми "Сова". Морально знівечена, стара мати доживає віку на самоті. Оповідання "Два сини" своєю темою і сюжетом має багато спільного з поезією Некрасова "Орина, мати солдатьсяка" (1863), в якій мати розповідає про сина, що не витримав солдатчини, повернувся хворий і помер.
Марко Вовчок, будуючи оповідання у формі розповіді матері, користується засобами народної лірики. Про дітей у неї так сказано:" А дітки ростуть, уже й в"ються коло мене і щебечуть, моїсоловейки". Метафорами в"ються, щебечуть письменниця передає радість матері під час догляду за малими дітьми.
Важки думки матері, її настрої та переживання підкреслюють порівняння фольклорного походження:"Обняла мене, мов чорна хмара, тільки й світяться мені, як дві зіроньки темної ночі: то дітоньки мої"*
Мова оповідання жива, колоритна, багата на народні прислів"я, порівняння, що допомогає глибше розкривати характер простої людини.
"Ледащиця" Тяжке життя дівчинки-кріпачки Насті, яка загинула, домагаючись визволення від кріпацтва, — тема оповідання "Ледащиця. Образ Насті подано в іншому плані порівняно з героями ранніх оповідань Марка Вовчка. За свою волю Настя бореться аж до загибелі, тоді як жінки в ранніх оповіданнях гинуть не в боротьбі, а в тяжких умовах непосильної праці і безправ"я. Така еволюція жіночого образу в творах Марка Вовчка сталася у великій мірі під
впливом ідей революційних демократів
* Оповідання "Два сини" українською мовою було надруковано вперше в "Основі" 1861 року
.
"Інститутка" Ідея необхідності розкріпачення селян найповніше розкрита в соціальній повісті "Інститутка".
Марко Вовчок почала працювати над повістю ще в 1858 році, коли жила на Україні. У 1859 вона читала її в Петербурзі в присутності Шевченка, Тургенева та інших культурних діячів, які позитивно оцінили твір. Закінчивши повість, Марко Вовчок присвятила її своєму ідейному натхненникові Т.Г.Шевченко.
Темою повісті є зображення тяжкого становища кріпаків та наростання народного гніву, стихійного протесту проти кіпосників. Кріпаки втратили терпіння і вже не бояться виявляти непокору.
У повісті письменниця доводить необхідність рішучої боротьби проти кріпосницького гноблення. Письменниця піднесла демократичну ідею боротьби проти кріпосництва, відобразила могутню силу народу, його прагнення до визволення, велику ненависть до самодержавно-кріпосницького гноблення.
Повіст "Інститутка" – високохудожній твір. Марко Вовчок майстерно відтворює розповідь кріпачки, користуючись для цього народними прислів"ями, метафорами, порівняннями.