Системний підхід до вивчення творчості І. О. Буніна у школі

Реферат

на тему:

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД

ДО ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ

І.О.БУНІНА У ШКОЛІ

Перегляд змісту програми з зарубіжної літератури за ред. Д.В.Затонського, К.О.Шахової та Є.В.Волощук для 11 класу, співставлення його зі змістом публікацій у

науково-методичних виданнях за останнє десятиліття, аналіз власного досвіду, як педагогічного, так і, насамперед, читацького призвели до висновків, що однією з недостатньо розроблених у методичному аспекті є тема, що, на перший погляд, може здатися багатьом моїм колегам нескладною, — "Реалістична психологічна проза І.О.Буніна. "Легке дихання".

Авторами програм на вивчення цієї теми передбачена одна година. Цього часу цілком достатньо на аналіз новели. Методичні рекомендації Є.В.Волощук, одного з авторів програми, до проведення аналізу твору "Легке дихання" сприяють здійсненню його у відповідності сучасному розвитку літературознавчої науки, дозволяють розвинути та збагатити читацькі здібності школярів, наближають їх до розуміння невмирущості вічних цінностей. Але на уроках зарубіжної літератури у старших класах, в яких згідно із структурою шкільного курсу вивчається історико-літературний блок, здійснення аналізу окремого твору, вилученого з контексту творчості письменника та історико-літературної доби, не вважається можливим.

Одного уроку за творчістю цього витонченого лірика у прозі недостатньо, щоб досягти розуміння школярами особливостей індивідуального стилю І.О.Буніна, збагатити читацький досвід учнів вмінням сприймати твори складної поетики, твори, сповнені імпресіоністичною та символічною образністю. Згідно вимогам програми вчитель на цьому уроці повинен також сформувати в учнів загальне уявлення про "художні особливості ліричної прози письменника, її зв'язки з його поетичною творчістю, провідні теми й настрої бунінських оповідань". Цей урок водночас призначений поглибити уявлення учнів про розвиток традицій реалізму ХІХ ст. та їхню взаємодію з новими літературними течіями на початку ХХ ст., розуміння ними особливостей ліричної прози митців реалізму ХХ ст. та засобів зближення лірики та прози. Водночас на цьому ж уроці учні повинні засвоїти такі поняття з теорії літератури, як: імпресіонізм, фабула і сюжет. Все це в межах одного уроку здійснити неможливо. Будь-які спроби реалізувати це загрожують, як засвідчують наявні методичні рекомендації, звести діяльність учнів на такому уроці до поверхового аналізу окремого художнього тексту після ознайомлення школярів з біографією письменника та запису необхідних теоретичних понять.

Вивчення художнього твору в школі передбачає проходження, як правило, таких етапів: 1) підготовка учнів до його сприймання; 2) ознайомлення з текстом; 3) текстуальна робота над твором; 4) підсумкові заняття. В межах статті передбачено викласти методичні рекомендації до проведення вступного уроку за творчістю І.О.Буніна. Методичні рекомендації пройшли апробацію у практиці роботи, схвалені колегами — вчителями зарубіжної літератури Херсонської області, — що були присутні на двох уроках, приділених вивченню цієї теми.

Недостатній рівень розвитку асоціативного мислення учнів, відсутність у їхньому читацькому досвіді навичок та вмінь сприймання творів, написаних в імпресіоністичній манері, вимагають від учителя застосувати системний підхід до вивчення творчості І.О.Буніна. Системний підхід до розкриття особливостей поетики письменника передбачає, насамперед, розкриття особливостей світобачення творчої індивідуальності (термін М.Б.Храпченко). За визначенням вчених, саме творча індивідуальність, поряд з впливом дійсності, засвоєнням досвіду попередників є найдієвішим фактором формування творчої манери митця, який формує з окремих одиниць цілісний організм творчості.

Учні повинні на вступному уроці не тільки уявити, чим жив митець, але й "відчути", як він сприймав та оцінював життєві явища. Цьому сприяє введення історичного, історико-літературного та біографічного коментарів. Ці коментарі, не зведені до сухого соціологічного фактажу, повинні забезпечити водночас розуміння учнями специфіки художнього стилю І.О.Буніна (прихильність до певних тем, прийомів побудови сюжету, творення образів, окремих тропів, використання одночасно усіх барв стилістичної палітри мови твору).

Засвоєння певної суми знань з теорії літератури та поглиблення вже наявних знань історико-літературного та теоретичного характеру на вступному уроці передбачено здійснити під час читання та аналізу поетичних творів І.О.Буніна (зокрема, "Самотність") та фрагментів з його оповідання "Антонівські яблука", прозового тексту складної поетики.

Такий хід роботи на підготовчому етапі сприяє розумінню характеру, особливостей і способів освоєння митцем явищ дійсності, його ставлення до неї. Учні засвоюють під керівництвом вчителя способи сприйняття та аналізу багатомірного, складного художнього твору нетрадиційної поетики, усвідомлюють особливості реалізму ХХ ст. на конкретних прикладах. Коментоване читання вчителем (відводимо на це 10 хвилин уроку перед повідомленням домашнього завдання) у класі фрагменту з тексту новели "Легке дихання" у поєднанні з елементами бесіди евристичного характеру забезпечує "входження" (термін О.Нікіфорової) учнів у художній текст та його адекватне сприйняття вже на етапі самостійного читання вдома відповідно з авторським задумом.

Все це дозволяє на наступному уроці проаналізувати текст новели, як явище мистецтва, уникаючи несумісного з бунінським текстом моралізаторства. А після завершення на другому уроці аналізу тексту залишається час, необхідний для узагальнення та систематизації засвоєного навчального матеріалу, усвідомлення специфіки розвитку реалізму ХХ ст. у контексті світового літературного процесу в цілому, в рідній літературі зокрема.

Урок вважаємо за доцільне розпочати з актуалізації опорних знань. Це сприяє засвоєнню нової навчальної теми у контексті літературного процесу початку ХХ ст. Актуалізація опорних знань проводиться у формі бесіди. Учням пропонується відповісти на наступні питання:

1. Назвіть специфічні риси літератури ХХ ст. Що обумовило їхнє формування?

2. У чому полягають особливості літературного процесу ХХ ст.? Які кардинально відмінні за естетичними принципами літературні напрями визначали розвиток літератури цієї доби?

3. Чим відрізняється специфіка літературного процесу ХХ ст. від попередньої літературної доби? Який з літературних напрямів визначав характер літературної епохи ХІХ ст.?

4. Твори яких письменників-реалістів ХІХ ст. ми вивчали у минулому році? У якому літературному роді, в якому з жанрів цей напрям досяг свого найвищого розвитку? В якій національній літературі(ах) реалізм ХІХ ст. відзначався особливою глибиною психологізму та філософської думки?

На етапі мотивації навчальної діяльності, повідомлення теми, мети, задач уроку вчитель пояснює учням, що формування уявлення про літературу ХХ ст. доцільно розпочати зі знайомства із специфікою реалізму цієї літературної доби на двох наступних уроках. З'ясовувати різницю між реалізмом ХІХ та ХХ ст. ст. учням пропонується на уроках вивчення творчості, усвідомлення особливостей поетики останнього з російських письменників-класиків, першого з російських письменників лауреата Нобелевської премії Івана Олексійовича Буніна.

Після повідомлення теми, мети, задач уроку етап сприйняття та усвідомлення нових знань розпочинається словом учителя. Він поділиться своїми враженнями, етапами власного становлення як читача творів І.О.Буніна (частіше за все процес цей має певні складності). Ця форма роботи у практичній діяльності дозволяє досягти атмосфери відвертості, учні усвідомлюють, наскільки складна робота на них чекає: доведеться засвоїти нові способи сприйняття та аналізу твору. Водночас учитель їх запевнює у доброзичливому ставленні, обіцяє підтримати у цій нелегкій справі.

Наступна форма роботи на уроці — виразне читання вчителем та аналіз вірша І.О.Буніна "Самотність". Вірш читати краще мовою оригіналу. Учитель пояснює, що І.О.Бунін увійшов у літературу спочатку як поет, згодом здобув визнання як найтонший лірик у прозі, тому збагнути специфіку його прози поза розумінням визначальних рис його поезії не є можливим. Перед прослуховуванням вірша учням пропонується замислитися над тим, у якому настрої перебуває ліричний герой поезії, який стан душі відбито у творі.

Читання вірша триває менше двох хвилин. Учні одразу безпомилково визначають настрій, що змальовано у творі: пригнічений, сумний. Душевний стан визначається трохи складніше в одних класах, одразу — в інших.

Аналіз ліричного твору здійснюємо шляхом проблемно-пошукової бесіди:

1. Завдяки яким зображувально-виражальним засобам ви відчули настрій та стан душі героя?

Описується осінь, дощ. Герой хоче купити собаку, бо йому самотньо.

2. У вірші жодного разу не згадується про пору року, а ви впевнено стверджуєте, що описано осінь. Поясніть, чому ви прийшли до такого висновку.

Описано дощові дні, стає холодно. Декілька разів повторюється, що життя завмерло до весни, а завмирає життя саме восени.

3. Давайте вслухаємося у музику поетичного слова І.О.Буніна, спробуємо уявити собі картини, змальовані у рядках вірша.

Повторне читання першої строфи з пошуками відповідей на запитання.

Перша строфа вірша змальовує певну картину перед вашими очима чи передає якісь відчуття?

Відповіді різноманітні: одні учні бачать калюжі, у них виникає відчуття всесвітнього потопу, наближення майже кінця світу. Інші учні звертають увагу на специфічний поетичний синтаксис першого рядка (градація), кажуть, що повтором сполучника "і" досягається певна монотонність, одноманітність звучання, яка майже нагадує падіння дощових краплин.

Четвертий рядок повинен переконати читачів у тому, що на дворі панує пізня осінь: учні повинні "побачити" за метафорою ("опустели сады") чорноту голих стовбурів дерев, що простягають начебто у німому благанні руки-віти до неба. В останніх двох рядках вірша поет змальовує внутрішній стан героя через низку відчуттів зорових, кінестетичних. В очах його темно, тягне холодом від вікна. Завдяки сугестії автор досягає того, що учні сприймають це не просто як фізичні відчуття, а відчуття, що в першу чергу змальовують суцільну темряву та панування холоду в душі ліричного героя.

Особливу увагу приділяємо розгляду душевного стану, що відбито в змалюванні картини темряви біля мольберту.