У центрі багатьох творів Івана Буніна знаходяться "мужик і пан". Письменник вважає, що історичний розвиток Росії визначається специфікою національного характеру.
Бунін не перестає дивуватися багатоликості російської душі: жорстокість щодо себе й інших, поступове здичавіння і чутливість, особливе розуміння життя, потяг до високого, замріяність, любов до рідної землі. Особливо вражала письменника здатність співвітчизників спокійно зустрічати свою смерть. У найтрагічніший момент на росіянина сходить якась небесна благодать, заспокоєння, просвітління.
Він захоплюється "руською силою", але, роздумуючи, чому саме Росія стала колискою революції, Іван Бунін доходить висновку, що причиною була потреба руської душі у святі, мрії про волю у насолодженні життям. Вікова мрія про молочні ріки й кисільні береги розбудила величезну силу, яку не змогли втримати ані принципи народної моралі, ані Божі закони, ані влада.
Не перестає дивувати письменника і парадоксальність у розподілі душевних якостей між росіянами. Якщо росіянин має свою справу, то така ділова людина, як правило, жорстока, безсердечна, здатна на обман і підлість. А добра, порядна людина відрізняється непрактичністю, лінощами, бездіяльністю.