Учні повинні відчути, що мова ведеться про зникнення навіть натхнення: у цих рядках змальовується душевна порожнеча, суцільна спустошеність ліричного героя. Інформаційно нейтральне поза контекстом вірша повідомлення про самотнє перебування ліричного героя на дачі досягає змалювання майже самотності особистості у Всесвіті: пізньої осені всі покинули дачне селище, він один "загубився" серед голих стовбурів дерев, порожніх будинків-мерців та пустелі води (образ пустелі у своєму символічному значенні традиційно використовується для відтворення стану самотності).
Оксиморони "холодна пустеля", "пустеля води", "життя померло" сприяють виникненню у душі читача загостреного відчуття неминучості наближення холоду, зими, смерті.
4. Які кольори переважають у вірші? Чим ви поясните специфічні домінанти у зображенні співвідношення світла і темряви у цьому вірші?
У вірші переважають сірі кольори, темрява, мла. Найцікавішим з епітетів, що визначають співвідношення світла і темряви у вірші, є епітет "передвечірня". Використанням цього епітету поет майже досягає динаміки у зображенні освітлення: поступово все більше і більше темніє в уяві читача все навколо, він розуміє, що згодом переможе тільки чорний колір. Образ вечора також набуває символічного значення: вечір є межею між денним світлом та нічною темрявою. Ліричний герой заціпенів від наближення ночі, темряви, холоду, зими.
Перші два рядки третьої строфи до того ж змальовують картину похмурого неба, у якому все затягли "безкінечні", "багатоповерхові" хмари, що застилають собою залишки і так нещедрого на світло похмурого осіннього дня. Вони водночас "тиснуть" на читача: поет досягає цими рядками майже відчуття пригніченості. Зникнення останнього сліду коханої, зокрема його уособлення ("сповнився", "розплився"), наводить на думку про великий біль у душі ліричного героя, про море сліз через цей біль, що переповнюють "чашу терпіння", змушують відчути приреченість на небуття, повне зникнення усього, що існує у цьому світі.
5. В яких строфах переважно змальовані картини природи? Яким чином відтворює поет пейзажні замальовки: логічно послідовно чи незалежними одна від одної картинками?
Учні повинні дійти висновку, що перша та третя строфи переважно змальовують картини природи, а друга та четверта — миттєві враження ліричного героя від спілкування з коханою та через розрив за її ініціативою їхніх стосунків.
Все це дозволяє не просто провести певну паралель між станом природи та душі героя, а призводить до ствердження знищення поетом будь-яких меж між двома світами: внутрішнім та світом природи, неосяжним всесвітом. Тобто про руйнування грані між суб'єктивним та об'єктивним як визначальної риси літератури ХХ ст.
Формування в учнів поняття імпресіонізм
(слово вчителя, запис означення у зошити).
Пейзажні замальовки нагадують, начебто слайди розрізнених зображень або різні плани, "схоплені" об'єктивом кінокамери. Така техніка наближає літературу майже до живопису: розрізнені "мазки" потрібно завдяки силі художньої уяви сприймати як єдину цілісність. Саме у живописі у другій половині ХІХ ст. сформувався такий напрям, як імпресіонізм. Імпресіоністи намагалися витончено передати власні миттєві враження та настрої. Це зумовило функціональні та композиційні зміни в літературному опису: опис став епізодичним, фрагментарним, суб'єктивним.
Імпресіоністичні тенденції згодом впливають і на зміни у поетиці прозових творів. Їхнього впливу зазнала і реалістична проза, яка творчо і плідно застосовувала набутки модернізму, обравши собі за мету відтворити внутрішній світ індивідуума.
6. Аналіз другої та четвертої строф. Через що невимовних страждань зазнає ліричний герой? Чи вважає за можливе жити і як саме жити без коханої? Що для ліричного героя є визначальним у понятті "життя"?
Ліричний герой невимовно страждає через остаточну втрату якоїсь духовної спорідненості душ з коханою людиною: їй тоскно з ним, йому вона вже здається "женой", "чужою", бо віддалилася від нього. Звукопис російського слова "тоскливо" майже примушує відчути схлип: "слізливо", "плаксиво". Дві літери "о" лунають, наче стогін: "тоскливо".
Яким епітетом визначає цей день у своєму житті поет? Чи можна вважати, що цим епітетом майстер слова намагався виразно визначити, перш за все, стан погоди?
Епітет "ненастный" визначає внутрішній стан ліричного героя. Цей день став для нього таким, бо тільки з природними катаклізмами можна порівняти те, що спіткало його.
Жити без коханої ліричний герой, за його власним твердженням, зможе тільки "якось". Саме оце "якось" дозволяє підвести учнів до розуміння того, що ліричний герой не вважає життям своє існування без коханої.
Що ж його призводить до необхідності існувати, а не жити?
Втрата кохання позбавляє його будь-яких сподівань на можливість вважати своє життя життям. У контексті твору найближчим синонімом до слова "життя" стає слово "кохання". Теми життя, смерті та кохання є провідними, визначальними у творчості І.О.Буніна. (Запис у зошитах: "Провідні теми у творчості І.О.Буніна").
7. Яким чином намагається ліричний герой подолати самотність, розпач? Чи можна стверджувати, що цей вірш песимістичний за пафосом?
Учні повинні проаналізувати усі шляхи подолання самотності. Наміри здолати його вогнем каміну, спиртним напоєм, купівлею собаки доводять, що ліричний герой страждає насамперед від душевного холоду. Він сподівається його перемогти завдяки фізичному теплу та відданості собаки.
Отже у центрі твору постає зображення трагедії особистості, приреченої на самотність. Але сенс свого життя вона вбачає і продовжує бачити у коханні. За пафосом цей вірш ні в якому разі неможливо визначити песимістичним: тричі поет повторює слова "до весни". Ці слова переконують нас у одвічному оновленні, у невмирущості, безсмерті життя та кохання на землі: після ночі обов'язково буде світанок дня, після зими забуяє весна. Але це вже буде наступний день, нова весна та нове кохання нових або з оновленою душею людей.
Бесіду про специфіку лірики І.О.Буніна доцільно завершити читанням декількох фрагментів з поезій "Листопад" (п'ята строфа: 1-12 та останні два рядки), "Вогні небес", "У лісі, у горі...", "В гостиную сквозь сад и пыльные гардины...". Учні переконуються у майстерності зображення поетом відтінків кольорів, світла, звуків, у багатстві використання ним зорових деталей. Учитель особливий наголос робить на тому, що все, властиве поезії І.О.Буніна, властиве і його прозі: ліричність, сповідальні інтонації, пошуки вагомих художніх деталей, копітка праця над словом, використання імпресіоністичної та символічної образності. Водночас необхідно визначити провідні теми творчості митця: природа, відчуття єдності людини з природою, злиття в його творчості в єдине ціле образу рідної природи, що є уособленням життя та краси, безкінечної зміни життя та смерті, занепаду поміщицької садиби, батьківщини (Запис у зошит цієї теми творчості).
Наступний етап уроку присвячується п'яти-семихвилинній емоційній розповіді вчителя про чинники формування такої незвичайної творчої індивідуальності як І.О.Бунін. Зміст розповіді вчителя містить наступну інформацію. Дитячі та юнацькі роки, що були проведені в оточенні неповторної, скромної краси середньої смуги Росії (Орловська губернія), привчили майбутнього поета прислухатися та приглядатися до оточуючого світу, природи та людини, відчувати у всьому найтонші зміни та рухи. Успадкувавши від батьків пристрасність натури, загострену чутливість, змушений через матеріальні нестатки у родині одержувати освіту вдома, він відчував себе вельми самотнім. Ця самотність розвинула у майбутнього митця загострену спостережливість. Знаходження І.О.Буніним свого незвичного відчуття світу, оригінального підходу до відтворення його у художній формі призвело згодом до визнання: присудження Пушкінської премії, у 1909 році обрання почесним академіком Російської Академії наук. Щоб зрозуміти біль та тугу митця, зрозуміти особливості його світобачення, необхідно уявити себе людиною, на чиїх очах руйнується, швидкоплинно змінюється дорогий його серцю світ.
Історичний коментар зводиться до відповіді учнів на одне-два запитання: Що являла собою Росія на межі ХІХ-ХХ ст.? Які події мали трагічний відгук у житті кожного жителя цієї країни, зокрема дворян за походженням? Учні пригадують, що традиційно аграрна країна переживала глибоку кризу: зруйновано було колишній господарський устрій, занепадають поміщицькі "гнізда", розвиваються міста та підприємства, безземельні селяни та непристосовані до нових умов життя поміщики розгубилися. Низка соціальних потрясінь, що чекала на Росію початку ХХ ст., остаточно позбавляла від будь-яких сподівань на краще. Світ митця руйнувався на його очах. Звідси і ідеалізація начебто родинних стосунків між селянами та поміщиками за часів кріпосництва, ностальгія за минулим, і драматичність змалювання загибелі поміщицької Росії, і навмисний відхід у роки найтрагічніших соціальних подій (еміграції, Другої світової війни також) до зображення тільки теми кохання. У цьому нестабільному, швидкоплинному світі вічні цінності, порятунок І.О.Бунін знаходить тільки у внутрішньому світі людини. Тому велику увагу митець приділяє зображенню психології людських стосунків, поглибленню суб'єктивного та ліричного у своєму творчому доробку. Вагомим мотивом творів пізньої пори стає мотив пам'яті. Що згодом навіть набуває значення образу-символу.
Узагальнення вчителем специфічних рис реалізму ХХ ст.
Все це доводить, що проза реалістів початку ХХ ст. відрізняється концентруванням у змісті і формі. У реалістичних творах порушується послідовність дії, використовуються прийоми її "стиснення", значну роль відіграє підтекст, елементи символіки, імпресіонізму, метафоричність оповіді. Найвищих досягнень література ХХ ст. здобула у жанрах "малої" прози. Адже тепер навіть мить з життя людини відчувалася визначальною.
Однією з особливостей прози І.О.Буніна є її "фрагментарність". Сюжет у його творах складається іноді зовсім на незвичному для читача рівні: на рівні підтексту, на рівні наскрізних тем. Засвоєння способів сприйняття творів з такою незвичною сюжетною будовою відбувається під час складання опорного конспекту за індивідуальними повідомленнями учнів, що одержали за текстом оповідання "Антонівські яблука" випереджальні завдання.
Зі скількох частин складається оповідання? Чи здатні ви переказати фабулу твору (викласти низку подій, що лягли в його основу)? Ліричні чи епічні твори, зазвичай, таким чином відтворюють дійсність? На чому необхідно зосередити свою увагу: на описаних подіях чи на настрої, який відтворено у тексті? Який образ надає цілісність, завершеність цьому твору? Поясніть своє розуміння цієї символічної деталі.
Переказати фабулу неможливо.