Бурлеск
Гумористична поезія, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться "високим штилем", піднесено. Бурлеск досягається також шляхом травестії.
Особливо часто в бурлескному стилі переповідалась епічна поема "Енеїда" римського поета Бергілія (І ст. до н. е.). В цій поемі Вергілій прославляв першого римського імператора Августа Октавіана, виводив його рід від міфічного сина троянського царя і богині кохання Венери — Енея, що нібито після знищення греками Трої приплив до Італії й заснував Рим. "Енеїда" Вергілія була у великій пошані в аристократичних колах. Але, починаючи з епохи Відродження, на сюжет цього героїчного твору часто складались бурлескні твори. Розпочав це Італійський поет Лаллі в 1633 p., за ним послідували переробки французького поета Скаррона (1648), німецького поета Блюмауера (1784). Перший класик нової української літератури І. Котляревський написав свою знамениту бурлескну поему "Енеїда". В ній античні боги й герої діють в обстановці українського життя кінця XVIII ст., переодягнені в український одяг. Вони не раз потрапляють у дуже смішні ситуації, сваряться тощо.
Ще до появи "Енеїди" Котляревського бурлескна традиція розвивалась в українських великодніх, різдвяних та інших віршах, у народній творчості. Наприклад, в одному різдвяному вірші так говориться про "прародительку" Єву.
Бідна Єва
Одну з древа
Вирвала кисличку;
Збула власти;
Треба прясти
На гребені мичку!