Милозвучність, або Евфонія
Природність і краса звучання окремих мовних елементів — звуків, звукосполучень, слів та цілих речень — в художньому творі, зокрема у віршах. Звучання слова — один із допоміжних засобів підсилення виразності й емоційного забарвлення мови художнього твору. Цій меті служать алітерації, асонанси, звукові повтори різних видів, звуконаслідування, рими та ін., а також уникнення важких для вимови чи неприємних для слуху сполучень звуків у фразі. Зокрема в українській мові для полегшення вимови слів із збігом однакових голосних чи приголосних часто вводяться голосні між приголосними й навпаки. Наприклад, говорять: прийшов у (а не в) вагон; живу в (а не у) Ужгороді; ковалі та (а не і) інженери і т. д. Також має назву благозвучність.