Безсполучниковість, або Асиндетон
Така фігура поетичної мови, коли спеціально пропускаються сполучники між однорідними членами речення, щоб прискорити розповідь, відтворити швидкий рух, раптову зміну явищ тощо. Безсполучниковість протилежна багатосполучниковості (полісиндетонові).
Приклади:
Реве, стогне хуртовина,
Котить, верне полем:
Стоїть Катря серед поля,
Дала сльозам волю.
Утомилась завірюха,
Де-де позіхає...
(Т. Шевченко).
Хрипіння коней. Вигук. Гуп копит.
Сталь цілить в сталь. Удар списа об щит.
Чиїсь прокльони. Стогони чиїсь.
Зіткнулися. Зійшлися. Завелись.
(М. Б а ж а н).
Безсполучниковість може мати місце і в прозовому творі, виконуючи ті ж функції, наприклад:
"Бастувала чугунка, бастували робочі, скрізь було глухо, каламутно, самотньо якось..."
(М. Коцюбинський).