Модернізм
Загальна назва літературних напрямів та шкіл XX ст., яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість.
Модерністські напрями виникли як заперечення натуралістичної практики в художній царині, обґрунтованої філософією позитивізму. Модерністи, на відміну від раціоналізму попередників, на перше місце ставили творчу інтуїцію, втаємничення у трансцендентну (за філософією І. Канта ту, що лежить поза межами свідомості і пізнання, тобто не може бути пізнаною) сутність буття. Вищим знанням проголошувалася не наука, а поезія, зважаючи на її феноменальну здатність одуховнювати світ, проникати в найінтимніші глибини буття. Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною.
Визначальні риси модернізму:
— новизна та антитрадиціоналізм (хоча модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком );
— у творах затверджується перевага форми над змістом;
— заперечення матеріалістичного детермінізму, визнання інтуїтивного поруч із логічним шляхом пізнання;
— індивідуалізм, зосередження на "Я" автора, героя, читача;
— психологізм, пильна увага до позасвідомих сфер психіки, до внутрішньої боротьби роздвоєного людського "Я";
— широко використовуються такі художні прийоми, як "потік свідомості" та монтаж, що прийшов у літературу з кіномистецтва;
— використання символу як засобу пізнання і відтворення світу;
— ліризм (навіть у прозі, драматургії, публіцистиці);
— естетизм.
Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імпресіонізм, неоромантизм, символізм, імажинізм, футуризм, акмеїзм, експресіонізм, сюрреалізм, "театр абсурду", дадаїзм, "новий роман" тощо.
Одним з найперших виявів модернізму, точніше його провісником в Україні був декаданс.