Завантаження
Анатолій Дімаров, "Спокута"
Коли б вона знала, чим все це закінчиться...
Коли б вона знала...
І
Пісок і вода... золото й синь... і молодий Бог, який виходить із хвилі морської до неї.
І — бухтонька.
Де лише вони, обласкані сонцем, обціловані сонцем, позолочені сонцем, що впродовж безкінечно-кінечного дня світить лише для них... Сходить лише для них... Закохано й віддано...
Обганяючи ранок, поспіша їх зустріти. Ще по дорозі до моря. Бо й там, в таємничих глибинах підводних, думало лише про них... Ними тільки і марило.....