Завантаження

Фрагмент з роману
Щоразу, коли заходила мова про Ореста Радзієвського, Климентина розпочинала свою розповідь від кінця. Від тієї хвилини, коли гість вийшов з хати дихнути свіжим повітрям і більш не повернувся.
А почалося воно ось як…
Климентина сиділа в кухні при відчиненому в сад вікні і церувала Миколі шкарпетки.
"Люблю цю пору… обідня метушня вже позаду, а до вечері ще далеко".
Спочатку здалося Климентині, ніби хтось постукав у одвірок відчиненої веранди...