Завантаження
Борис Антоненко-Давидович, "Чиря"
Мене збудили, як я того й просив, ще затемна. Але поки я одягався, поки вмивався холодною криничною водою, щоб остаточно одігнати сон, а далі навішував на себе весь мій мисливський риштунок, небо на сході почало світлішати, і високо над обрієм, провіщаючи недалекий день, запломеніла світова зоря.
Селянська сім'я, в якої я випадково спинився, зійшовши вчора пізно ввечері з пароплава, вже повставала...