Завантаження

Іван Сенченко, "Ще одна повість про вічну любов"

Був удатний до одягу, все, що купував і шив — мов влипало у нього. Невисокий, зграбний, жилавий. Ідучи по вулиці, привертав до себе очі всього жіноцтва якраз отією своєю підібраністю, зграбністю.
А тим часом це був зовсім не янгелок! Не було суботньої получки, коли б Кузьма не показав свого почерку. Де Кузьма, там і гурт. Ходили тоді хлопці з залізними палицями. І не заради окраси носили ті палиці. Для битви.
Була у Кузьми й дівчина — Олена, білолиця красуня...

Читати повністю →