Завантаження
Василь Чухліб, "Парканище і парканчик"
Дідусь Федір городить новий паркан, а Тарасик йому дощечки подає. Паркан не високий, не вищий за Тарасика, а щілини такі, що кулак можна просунути.
— Он у дядька Гаврила — ото парканище! — каже Тарасик.— Ми з Миколкою хотіли раз вилізти на нього, так я Микол— ці на спину став, а до вершечка не дотягнувся. Дядько Гаврило побачив та як закричить:—Ану геть звідсіля, а то кропивою нажалю!
— Парканище, кажеш? — перепитує дідусь.— Гаврило і до неба паркан спорудив би, та дощок таких немає...