Завантаження

Євген Дудар, "Бидласи"

Хтось сказав, що дурість — дар божий. Якщо це й правда, то синкові мого сусіда. Геськові Господь дав того дару на десятьох. Жителі цілого кварталу стогнали від його обдарування. Як тільки темна нічка небо вкриє, як тільки зорі на небо повидряпуються, у відчинені вікна летить трагічно-меланхолійне Геськове сопрано в супроводі гітари:
А я в тюрмє сіжу, А я із нар гляжу…
Сидів Гесько не в тюрмі на нарах, а посеред двору на лавочці...

Читати повністю →