Завантаження
Євген Дудар, "Людям треба допомагати"
Нарешті, село. Нарешті, той крихітний куточок світу, де я виголосив своє перше "а-а-а". Нарешті, та вуличка, якою я щодня ескортував на пасовисько гусей.
— Добридень, дядьку Семене!
— Добридень, Богданку! У відпустку?
— У відпустку.
— Надовго?
— На місяць.
— То вже добре. Може, тепер та напишеш в газеті про ту баюру, що проти мене на вулиці...