Завантаження
Василь Чухліб, "Веселка назавжди"
Після дощу виглянуло з-за хмари умите сонце, а втертися йому було нічим. І тоді над Десною і над Жуковим гаєм перевис різнобарвний рушничок.
— Веселка! Веселка! — застрибала Тетянка.
Сонце сховалось за хмару і рушничка забрало з собою.
У Тетянки на віях сльозинки забриніли.
— Ну, чого ти, доню, чого? — заспокоював її тато.
— Хіба не можна так зробити, щоб веселка була назавжди?
— Веселка весь час не буває, — сказав татко. — Ну, біжи, он Галинка тебе на вулицю викликає...