Завантаження
Анатолій Дімаров, "Медалі"
Він ніколи не плакав. Ніколи-ніколи не плакав. Навіть у дитинстві, навіть коли був немовлям, батьки не чули його крику, не бачили сліз.
Якось вивалився з колиски додолу. Буцнувся головою об твердющу підлогу — лежав, тільки кректав.
— І що за дитина?—дивувались дорослі.— Мов кам’яна.
А тут на сьомім десятку життя вперше розплакався. Сльози лились і лились: мовчазно, гірко, невтішно, як тільки можуть литися в старої людини...