Завантаження
Іван Багряний, "Петро каменяр"
Чорний від сажі, брудний від глини і рудий від цегли Петро йде по вулиці.
— Павлуш-ша!.. А Павлуша?!. — Р-риковсь-кої… Ех… — ти! Що?..
— Я на вас чхать хотів… да!.. — і для більшої переконаносты скріпив усе матом. А руками як вітряк крильми.
Картуз, з трудовим стажем в десять років, з'їхав на очі. Грязюка чвиркає з-під рудих чобіт, а вони як найняті: то сюди, то туди, то туди, то сюди…
Обличчя чорне. Під шаром сажі, в ляпасах глини пропав вираз, але… З-за фартуха виглядає сургуч і обдулось...