Завантаження
Євген Дудар, "Для науки"
Я сидів у парку на лавочці. Милувався барвами осені. До лавочки підійшов статечний чоловік. Сів. Привітався зі мною. Дістав з кишені блокнот, ручку.
— Вибачте, — каже, — я з Академії наук. Робимо соціальне дослідження. Можна кілька запитань?
— Будь ласка, коли я можу хоч чимсь прислужитися науці…
— Бачите, запитання будуть трохи незвичайні… Інтимного характеру… Але це для науки…
— Раз для науки…
— Ви одружені?
— Так...