Завантаження
Євген Дудар, "Для звіту"
Дивулянчик приїхав у відрядження. В місто Буки. Прийшов до готелю, тицьнувся носом об вивіску "Місць нема".
— Що ж робити? — важко зітхнув Дивулянчик.— Може, хоч розкладачку?
— Немає! — адміністраторка остаточно вбила надії Дивулянчика. Й показала рукою на тих, хто притулився у вестибюлі як зміг.— Бачите, не ви один.
Дивулянчик бачив. Але надворі було так темно, так мокро й так холодно, що він нічого не хотів бачити. Дивулянчик пошкодував, що він не кажан і не може причепитися до стелі...