Завантаження
Наталія Горішна, "А дощ уже зайшовся від плачу..."
А дощ уже зайшовся від плачу,
І я собі поплакати дозволю.
Свої печалі всі не полічу,
Та є найбільша –серце у неволі.
Як при дорозі кущики бузку,
Коли цвіли – здавались чистим дивом...