Завантаження
Євген Дудар, "Везучий"
Вперше мені сказали цей комплімент у дитинстві. Коли витягнули з річки:
— Видать, везучий. Інший на його місці вже б давно задубів…
З того часу мені справді почало везти.
Уже через кілька днів я впав із ясена. На голову свого товариша Федька. І скрутив її. А собі тільки переламав руку.
— Він у тебе народився в сорочці, — казали сусіди батькові. — Везучий…
Якось так виходило, що чим більше я входив у літа, тим частіше мені везло.
Одного разу в парку на мене наскочило троє...