Завантаження
Наталія Кобринська, "Рожа"
Нарис
— Ха-ха-ха! — лунало довгою вулицею просторого села від срібного дівочого сміху.
Сонце заходило вже на ніч, лишаючи за собою червоні гори хмар з позолоченими вершками і глибокими, повирізуваними зубами. В червоній тіні немов купалося ціле село, довга вулиця й гурток дівчат, що йшли з кужілями в руках, голосно сміялися й весело перекидалися словами.
— Ото ти! Анна рада буде, що тільько дівок ще до неї на вечерниці.
— Чи то їй новина? У неї все багато дівок на вечерницях...