Завантаження
Леся Храплива-Щур, "У темряві"
Розжарений гніт ще раз спалахнув зіркою і розплився у вогкій темряві. Очі всіх жадібно слідкували за тим світлом але до останньої хвилини. Тоді — ще тільки маленький шелест. Це Оксана хапалася коріння, що виставало із стін землянки, щоб дібратися до свого кутка з пеньком, замість стільця. A тоді стало тихо.... Кожний потонув у своїх думках.
Оксана наслухувала: кап-кап... Це вода; на дворі, мабуть, дощ. Перший весняний. Після нього сніг почорніє, із землі викільчаться перші підсніжники...