Завантаження
Григорій Хорошко, "Вічність поезії"
Коли фінал застане дух та підуть справи більші.
Залишу я по собі не злата, а душу... свої вірші.
Що ті багатства? Вони є лиш для трат.
Ніколи я не був кишень своїх тих раб.
Лиш слово й пам'ять — вічність всіх часів.
У них усе життя, одвічність почуттів...