Завантаження
Олег Буцень, "Подарунок школі"
Вовка піднімався сходами не кваплячись, важко переставляв ноги по східцях, наче ніс відра з водою. "Ну й дивна ж річ — настрій,— міркував собі Вовка.— Як швидко він може змінюватись! Ще зранку все було так добре, і раптом— на тобі!" Він навіть струснув плечима, мов хотів скинути цей поганий настрій, який, наче тягар, заважав рухатись, сміятись, думати. Та хіба його так легко позбудешся?
На площадці другого поверху сидів великий сірий кіт...